Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv

  17 мая 2020

  Коли дізналася про вихід новинки від Софії Андрухович, а ще і в ел. вигляді, довго не думала. Вирішила прочитати її як один з пунктів бінго від якабу. Виявилася складна й неоднозначна книга, яку я мучила чи не два тижні. Ну і обсяг же - 825 сторінок при збільшеному розмірі в порівнянні зі стандартним.

  Далі можуть бути спойлери, тож обережно, якщо плануєте теж читати і не хочете спотворити сприйняття.

  Книга видалася мені дивною, занадто затягнутою, в ній надто багато всього намішано. Склейка між частинами дуже груба, здається, що частини книги взагалі не мають жодного стосунку одна до одної. Читаєш і думаєш: до чого тут це? Лише остання частина розставляє все на свої місця, та й то не все. Я ледве не кинула читати після 20%, бо не могла зрозуміти, що відбувається, і що це за свавілля автора і за божевілля.

  Головна героїня Романа працює в архіві. Одного дня до них приходить симпатичний чоловік Богдан і приносить валізи зі своїм родинним архівом. Іншого дня, випадково зустрівши Роману в місті, він кличе її з собою до помешкання його батька, щоб там дещо знайти і вони зчиняють там знатний рейвах. Потім Богдан зникає з її життя. Романа ходить до батька, Професора. Він сприймає її за прибиральницю, вони зближуються і він дуже багато розповідає Романі про свою сім'ю. Коли він їде з хворою дружиною на лікування в Ізраїль, Романа знаходить у його комп'ютері лист про дуже пораненого бійця з пошкодженим обличчям, який втратив пам'ять. І негайно береться до справи. Приїжджає, оголошує всім, що це Богдан Криводяк, що вона впізнала його за губами і розміром ноги, що вона його дружина і береться до активної участі в його житті. Оплачує лікування, протезування зубів, навідує, врешті забирає додому, в маленький дачний будиночок. Далі починається дивне: вона розказує йому, що оце твої речі, тут твої книжки, там твої археологічні інструменти, а ось фото твоєї сім'ї. І розказує, розказує йому всю ту трагічну історію порятунку єврейського юнака, і як це вплинуло на життя сім'ї. Хто кого любив, хто кого образив, а що вийшло випадково. У книзі велика кількість героїв, і вони виявляються дивним чином пов'язані між собою, щільно переплетені.

  Чужорідно виглядає цілий розділ про українського письменника, дослідника, шпигуна Віктора Петрова (Домонтовича), розповісти історію життя якого неможливо без згадок Зерова, Хвильового і інших постатей розстріляного відродження. Потім стає зрозуміло, до чого тут цей Петров, але ти читаєш історію життя родини Криводяків, а тут бац - і ціла наукова праця про життя Петрова і його оточення, ніяким чином не пов'язане з тим, що було раніше, написане інакше, сухо і діловито. І ти спершу читаєш, потім гортаєш, потім пробігаєш по діагоналі, і незрозуміло, коли це закінчиться, і навіщо це знати, і до чого тут це. Потім стає зрозуміло, але це все можна було добряче скоротити.

  І от коли читала цю книжку, думала: ну що це таке, що за вінегрет, що за знущання над читачем. Потім останній розділ приніс полегшення, катарсис. Майже все стало на свої місця: і Богдан, і головний герой, і Романа, і дивна Зоя, і Петров, минуле пояснило теперішнє. І обговорити б з кимось, але з близьких друзів поки що ніхто не прочитав.

  Радити не буду, підійде не всім, але тим, хто осилить, принесе багато цікавого матеріалу для роздумів.

  11 понравилось

  797