Ваша оценка

(1,3K)

Я (Романтика). Вибрані твори

“Я (Романтика)” — героїко-романтична новела Миколи Хвильового (1893—1933), пройнята пафосом гуманізму. Головний герой, розриваючись між виконанням революційного обов’язку і дотриманням принципів добра, чинить найганебніший злочин проти найдорожчої людини — матері й морально гине. Хвильовий по-новому розкриває споконвічний конфлікт між життям і смертю, між фанатизмом і людяністю. Герої всіх творів, що увійшли до збірки, долають тяжкий шлях вибору, нагадуючи про ту межу, яку ніколи не можна переступати.

Жанры

Купить эту книгу

Электронная

24.95 ₽20 ₽

Купить-20%

Рейтинг LiveLib

4,0

1,3K оценок

5
39%
4
37%
3
18%
2
4%
1
2%

Ваша оценка

Прочитали 1645Хотят прочитать 166

Рецензии

Princess_book24 октября 2021 г.
Це була дійсність - хижа й жорстока, як зграя голодних вовків. Це була дійсність безвихідна, неминуча, як сама смерть.
Эта новелла идет по школьной программе ,которая мне совсем не нравится. Также она есть в ЗНО ,поэтому я прочитала ее .

Сюжет .История повествует о событиях революции ,чекистах .На мой взгляд, это скорее рассказ, чем новелла ,потому что ,конец - предсказуемый .

Герои .Это театр одного актера .Главный герой не вызвал никаких эмоций. Второстепенные герои даже не картонки ,а просто декорации .

Язык .Написано легко ,но я не люблю повествование в настоящем времени и от первого лица .
Мне понравилась главная дилема - что выбрать мать или верность родине? Очень интересная тема ,но автор не смог ее как следует раскрыть .
Кому рекомендую прочитать .Украинским одиннадцатикла́ссникам, которые будут сдавать ЗНО.
Кому не рекомендую прочитать .Всем остальным.
Читать далее
42
1,8K
Nina_M19 октября 2019 г.
Читаю цю новелу втретє, і, здається, тепер, коли мені за 30, я нарешті морально "доросла" до цієї болючої теми. А може, ще через десяток років цей твір іще більш буде мені зрозумілий? Вкотре замислююсь, як її можуть сприйняти сучасні одинадцятикласники... Можливо, я помиляюся, і вони краще розуміють, як то - бути роздвоєним, розірваним між тим, до чого звик, і тим, до чого доводиться пристосовуватися?
Це і справді страшний вибір: залишитися вірним солдатом революції, чия рука не затремтить навіть убиваючи найріднішу людину, чи все ж таки згадати, що матір, яка чекає свого "м‘ятежного сина" і завжди готова пробачити його, пожаліти та зрозуміти, - то святе.
Після вибору, який робить наш герой, йому вже нікуди йти, у нього немає домівки, і ніхто вже не любить його безумовною любов’ю, якої потребує кожен. Але так автор показує нам, читачам, що його рішення жахливе. Відтепер він уже не людина, бо все людське зникло в ньому з тим самим пострілом...
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
Читаю эту новеллу третий раз, и, кажется, теперь, когда мне за 30, я наконец морально "доросла" до этой болезненной темы. А может, через десяток лет это произведение еще более будет мне понятно? Который раз задумываюсь, как ее могут воспринять современные одиннадцатиклассники ... Возможно, я ошибаюсь, и они лучше понимают, как это - быть раздвоенным, разорванным между тем, к чему привык, и тем, к чему приходится приспосабливаться?
Это действительно страшный выбор: остаться верным солдатом революции, чья рука не дрогнет даже убивая родного человека, или все же вспомнить, что мать, которая ждет своего "мятежного сына" и всегда готова простить его, пожалеть и понять, - это святое.
После выбора, который делает наш герой, ему уже некуда идти, у него нет дома, и никто не любит его безусловной любовью, в которой нуждается каждый. Но так автор показывает нам, читателям, что его решение ужасное. Теперь он уже не человек, потому что все человеческое исчезло в нем с тем самым выстрелом ...
Читать далее
41
4K
sireniti9 января 2016 г.
Це була дійсність - хижа й жорстока, як зграя голодних вовків
Спойлери!
Морально важка книга. Давить. Тисне до землі. Не хочеться вірити, не хочеться думати про те, що таке насправді могло бути. Але розумію, що в цьому бурхливому світі можливо все.
Особливо, коли приходиться вибирати. Особливо, коли людина при владі.
Фанатизм - то дуже страшно. Так, треба любити свою країну, свою справу, але людяність ще ніхто не відміняв.
А колись цей "нелюдь" (інакше сказати не можу) був дитиною. Грався, плакав, біг до мами за втіхою і знаходив спокій у іі обіймах, що пахли м'ятою і любистком.

День і ніч я пропадаю в “чека”.
Помешкання наше — фантастичний палац: це будинок розстріляного шляхтича. Химерні портьєри, древні візерунки, портрети княжої фамілії. Все це дивиться на мене з усіх кінців мойого випадкового кабінету...
... І я, зовсім чужа людина, бандит — за одною термінологією, інсургент — за другою, я просто і ясно дивлюсь на ці портрети і в моїй душі нема й не буде гніву. І це зрозуміло:
— я — чекіст, але і людина.
Людина? Ні помиляєшся. Людиною ти був, коли бігав босоногим хлопчам. Людиною ти намагався бути, коли роздуми рвали твоє тіло на частини, коли сумнівався: стріляти, чи ні... В рідну матір!
Потім світ застиг. Ти не людина!
Ця книга страшна. Але вона входить в шкільну програму. То правильно. Свою історію треба знати, а така історія нехай застерігає.
Зараз у нас теж важий час. Не загубитись би в ньому.

Я повертаюсь і дивлюсь туди, і тоді раптом згадую, що шість на моїй совісті.
...Шість на моїй совісті?
Ні, це неправда. Шість сотень,
шість тисяч, шість мільйонів —
тьма на моїй совісті!!!
— Тьма?
І я здавлюю голову.
...Але знову переді мною проноситься темна історія цивілізації, і бредуть народи, і віки, і сам час...
Просто немає слів...
Перевод
Морально тяжелая книга. Давит. Жмет к земле. Не хочется верить, не хочется думать о том, что такое в действительности могло быть. Но понимаю, что в этом бурном мире возможно все.
Особенно, когда придется выбирать. Особенно, когда человек при власти.
Фанатизм- это очень страшно. Да, надо любить свою страну, свое дело, но человечность еще никто не отменял.
А когда-то этот "нелюдь" ( иначе сказать не могу) был ребенком. Игрался, плакал, бежал к маме за утехой и обретал покой в её объятиях, которые пахли мятой и травами.

День и ночь я пропадаю у "чека".
Жилище наше - фантастический дворец: это дом расстрелянного шляхтича. Причудливые портьеры, древние узоры, портреты княжеской фамилии. Все это смотрит на меня из всех концов моего случайного кабинета...
... И я, совсем чужой человек, бандит - за одною терминологией, инсургент - за второй, я просто и ясно смотрю на эти портреты и в моей душе нет и не будет гнева. И это понятно:
я - чекист, но и человек.
Человек? Нет, ошибаешься. Человеком ты был, когда бегал босоногим мальчуганом. Человеком ты пытался быть, когда размышления рвали твое тело на части, когда сомневался: стрелять, или нет... В родную мать!

Потом мир застыл. Ты не человек!
Это страшная книга. Но она входит в школьную программу. Считаю, что правильно. Свою историю надо знать, а такая история пусть предостерегает.
Сейчас у нас тоже тяжелое время. Не потеряться бы в нем.

Я возвращаюсь и смотрю туда, и тогда вдруг вспоминаю, что шесть на моей совести.
...Шесть на моей совести?
Нет, это неправда. Шесть сотен
шесть тысяч, шесть миллионов -
тьма на моей совести!!!
Тьма?

И я сдавливаю голову.
...Но опять передо мной проносится темная история цивилизации, и бредуть народы, и века, и само время...
Просто нет слов....
Читать далее
41
2,2K

Все рецензии

Похожие книги

Сумрачный красавец

Жюльен Грак

3,6

(50)

Механика сердца

Матиас Мальзьё

3,6

(396)

Коні не винні

Михайло Коцюбинський

3,7

(65)

Дядя Динамит

Пэлем Грэнвил Вудхауз

4,5

(74)

Санаторійна Зона

Микола Хвильовий

3,9

(104)

Максим Гримач

Марко Вовчок

3,4

(173)

Повести Ангрии

Шарлотта Бронте

3,7

(40)

Оповідання

Борис Гринченко

(11)

Наречений

Микола Хвильовий

(1)

Дещо про творчість поетичну

Павло Арсенович Грабовський

(4)

Как бригадира искушал дьявол

Артур Конан Дойл

4,1

(13)

Ніч на Дніпрі

Іван Нечуй-Левицький

4,3

(2)

Ревізор

Микола Хвильовий

4,3

(2)

Nouvelles

Жорж Сименон

(0)

Іван Іванович

Хвильовий Микола

3,3

(15)

Північна Одіссея

Джек Лондон

(1)

Пан Коцький

Без автора

4,5

(19)

Замок. Новеллы

Франц Кафка

3,9

(60)

Саламандра

Грабинський Стефан

3,7

(5)

Микола Джеря

Иван Нечуй-Левицкий

3,9

(204)

Цитаты

winter_is_coming20 сентября 2012 г.
Це була дійсність - хижа й жорстока, як зграя голодних вовків. Це була дійсність безвихідна, неминуча, як сама смерть.
22
13,5K
winter_is_coming19 сентября 2012 г.
Я - чекiст, але я i людина.
12
12,9K
Lerka_Udzumaki19 октября 2016 г.
Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам'ятаю!). І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом.
6
10,8K