Цитаты из книги Sapiens

И все же эти вопросы нужно задавать, иначе мы попросту сбросим со счетов 60, а то и 70 тысячелетий, оправдываясь тем, что «в ту пору люди ничего существенного не создали». Но именно тогда сформировался не только человеческий разум в своем нынешнем виде, но и окружающий нас мир. Экстремальные туристы стремятся в сибирскую тундру, в пустыни Центральной Австралии и в джунгли Амазонки, на поиски «девственного ландшафта», не подвергшегося влиянию человека, но это — иллюзия. В тех местах задолго до туристов побывали охотники-собиратели, и после них многое изменилось даже в самых густых джунглях и в самых жарких пустынях.

Большинство ученых считают, что среди древних охотников-собирателей были распространены анимистические представления (от лат.

anima

— «душа, дух»), то есть их мир был полон живых существ (духов), способных общаться друг с другом. В глазах анимиста сознанием и чувством наделено любое место и любое животное, растение и природное явление. Анимист вполне может поверить, что тот большой камень на вершине скалы обладает чувствами и желаниями, имеет определенные потребности. Камень может прогневаться на какие-то действия людей, а другими поступками будет доволен. Камень предостерегает, камень требует поклонения. И люди могут обращаться к камню и с просьбами, и с угрозами. И не только этот камень одушевлен, но и дуб у подножья скалы, и ручей, протекающий в долине, и источник, и окружающие этот источник кусты. И уж, конечно, полевые мыши, волки и вороны, которые пьют из этого ручья. В мире анимиста душой наделены не только реальные предметы и существа, но также нематериальные сущности: духи мертвых, всевозможные благие и вредоносные силы, которых мы теперь назвали бы демонами, феями или ангелами.

Из указанного выше правила есть только одно исключение: собака. Пес был приручен первым, и это случилось до аграрной революции. Ученые расходятся в мнениях относительно точной даты, но мы располагаем неопровержимыми доказательствами присутствия собаки рядом с человеком уже 15 тысяч лет назад. Вполне возможно, что собаки присоединились к человеческой стае даже несколькими тысячелетиями ранее.

Собаки участвовали в охоте и сражениях, они предупреждали о приближении хищников или посторонних. Между человеком и собакой возникла прочная связь взаимопонимания и любви. Зачастую умерших собак хоронили с такими же церемониями, как их хозяев. Из поколения в поколение люди и собаки учились общаться и налаживать отношения. Те собаки, которые тоньше прочих угадывали потребности и желания людей, получали больше еды и заботы, то есть лучший шанс выжить. Собаки тоже учились манипулировать людьми в своих интересах. Этот насчитывающий более 15 тысяч лет союз сблизил человека и собаку так, как ни с одним другим живым существом.

Дедалі більше вчених сьогодні дивляться на різні культури як на різновиди психічних захворювань або паразитів, мимовільними господарями яких є люди. Органічні паразити, такі як віруси, живуть в організмі людини. Вони розмножуються та передаються від одного господаря до іншого, годуючись від господарів, послаблюючи їх, а іноді навіть убиваючи. Допоки господар живе достатньо довго, щоби задовольняти потреби паразита, той мало дбає про його стан. Саме таким чином і культурні ідеї живуть у свідомості людей. Вони розмножуються та передаються від одного господаря до іншого, час від часу послаблюючи їх, а іноді навіть убиваючи. Певна культурна ідея – на кшталт віри в християнський рай понад хмарами або комуністичний рай на землі – може змушувати людей присвятити їхні життя поширенню цієї ідеї, навіть ціною власної смерті. Люди вмирають, але ідея поширюється. Згідно з таким підходом, культури не є змовами, розробленими кимось з метою використання інших (як думають марксисти). Скоріше, культури є психічними паразитами, що виникають випадково, а потім використовують усіх заражених ними людей.

Ви або вірите в єдиного всесильного Бога, або у дві протилежні сили, жодна з яких не всесильна. Проте люди мають чудову здатність вірити в абсолютно суперечливі речі. Тому не слід дивуватися, що мільйони благочестивих християн, мусульман та юдеїв примудряються одночасно вірити у всесильного Бога та незалежного диявола. Величезна кількість християн, мусульман та юдеїв навіть зайшли так далеко, щоб уявити, ніби добрий Бог потребує нашої допомоги у своїй боротьбі проти диявола, з чого випливають, серед іншого, заклики до джихадів та христових походів.

Найбільше поява великих богів вплинула не на овець чи демонів, а на статус Homo sapiens. Анімісти вважали, що люди є лише одними з багатьох створінь, що населяють цей світ. Натомість політеїсти дедалі частіше дивилися на світ як на відображення відносин між богами та людьми. Наші молитви, жертви, гріхи та добрі вчинки визначають долю всієї екосистеми. Жахлива повінь може знищити мільярди мурах, коників, черепах, антилоп, жирафів та слонів лише тому, що кілька нетямущих людей розумних розлютили богів. Політеїзм, таким чином, підвищив статус не лише богів, а й людей. При цьому члени старої анімістичної системи, яким пощастило менше, втратили своє становище та стали або взагалі зайвими, або просто мовчазними декораціями у великій драмі стосунків людьми з богами.

Як і інших соціальних ссавців, еволюція зробила Homo sapiens ксенофобськими створіннями. Розумні інстинктивно поділяють людство на дві частини: «ми» та «вони». Ми – це люди, як ви та я, які поділяють нашу мову, релігію та звичаї. Ми всі відповідальні один за одного, але не відповідальні за них. Ми завжди відрізнялися від них та нічого їм не винні. Ми не хочемо бачити будь-кого з них на нашій території, і нас абсолютно не обходить, що відбувається на їхній території. Вони взагалі є людьми з перебільшенням.