Цитаты из книги Sapiens

невдоволеність життям мешканців країн третього світу розпалюється не лише бідністю, хворобами, корупцією та політичними утисками, але й демонстрацією стандартів так званого першого світу.

Якщо щастя визначається очікуванням, тоді два стовпи нашого суспільства - мас-медіа та реклама - рано чи пізно можуть спустошити світові запаси задоволення.

Загроза ядерного голокосту виховує пацифізм; з поширенням пацифізму війна поступається місцем торгівлі; торгівля ж одночасно збільшує прибутки від миру та видатки від війни. З часом цей цикл зворотнього зв'язку створює нову перепону для війни, яка, врешті-решт, може виявитися найважливішою з усіх.

Наш час є першим в історії, коли у світі панують миролюбні еліти: політики, бізнесмени, інтелектуали та митці, які щиро вважають війну злом, якого можна уникнути.

справжній мир - це не просто відсутність війни. Справжній мир - це неймовірність війни. Справжнього миру в світі не було ніколи.

Виявляється, що наступного року після атак 11 вересня, попри всі розмови про тероризм та війну, пересічні люди більше вбивали себе самі, аніж вбивалися терористами, солдатами чи наркодилерами.

Нації роблять усе можливе, щоб приховати свій уявний характер. Більшість із них стверджують, що вони є природною та вічно сутністю, створеною в якусь первісну епоху шляхом змішування грунту Батьківщини з кров'ю людей. Але такі заяви зазвичай перебільшені. Нації дійсно існували ще в далекому минулому, але їхня важливість була значно меншою, ніж сьогодні, бо й важливість держави була значно меншою.

Коли сусіди в багатоповерхових будинках не можуть навіть домовитись, скільки платити прибиральниці, як очікувати, що вони зможуть протистояти державі?

Багато царств та імперій насправді являли собою не що інше як великий рекет під приводом захисту. Правитель був таким собі capo di tutti capi (босом усіх босів), який збирав гроші, а взамін гарантував, що сусідні злочинні синдикати та місцеві бандюги не чіпатимуть тих, хто під його захистом. Більше він не робив майже нічого.

Ожиріння являє собою подвійну перемогу консюмеризму. Замість того, щоб їсти мало, що призвело би до зниження економіки, люди їдять забагато, а потім купують дієтичні продукти - роблячи таким чином подвійний внесок в економічне зростання.

Консюмеризм же розглядає споживання значно більшої, ніж будь-коли в історії, кількості товірів та послуг як позитивну річ. Він заохочує людей бавити й розбещувати себе та навіть повільно вбивати самих себе надмірним споживанням. Ощадливість вважається хворобою, яка потребує лікування.

Як трансатлантична работоргівля не була результатом ненависті до африканців, так і в сучасному тваринництві немає ворожнечі. Повторюся знову: воно базується на байдужості.

Індустріальна революція, що прокотилася Європою, збагатила банкірів та власників капіталу, але прирекла мільйони робітників на життя в ганебній бідності.

За останні 500 років ідея прогресу переконала людей дедалі більше вірити в майбутнє. Ця віра створила кредит, кредит приніс зростання реального сектору економіки, а зростання посилило віру в майбутнє та відкрило шлях для ще більшого кредиту.

Банкам - та всій економіці - дозволяє виживати та процвітати наша віра в майбутнє. Ця віра є єдиним, що стоїть за більшою частиною грошей у світі.

Готовність визнати своє невігластво зробило сучасну науку більш динамічною, гнучкою та допитливою за будь-яку попередню традицію пізнання. Вона надзвичайно розширила нашу здатність розуміти функціонування світу та винаходити нові технології.

динаміка історії не спрямована на покращення добробуту людства. Немає підстав вважати, що найуспішніші культури в історії обов'язково є найкращими для Homo sapiens. Подібно до еволюції, історія не звертає увагу на щастя людських організмів. Окремі ж люди, зі свого боку, зазвичай є занадто непоінформованими та слабкими, щоби впливати на хід історії на власну користь.

культури розмножуються, не надто зважаючи на користь людства. Наприклад, постмодерністи описують націоналізм як смертоносну чуму, що поширюється по всьому світі в ХІХ та ХХ століттях, спричиняючи війни, пригноблення, ненависть та геноцид. Щойно ним заражалися мешканці однієї країни, цей вірус підхоплювали й у сусідній. Вірус націоналізму подавав себе як корисний для людства, проте корисним був переважно для самого себе.