Танець недоумка

Два маковых зернышка на расстоянии тридцати километров – это наглядное представление о том, насколько далеки друг от друга наше Солнце и ближайшая к нему звезда Проксима Центавра.
В таком же масштабе наша Галактика растянулась бы дальше Луны.

Гилель Гиршевич собрался в другую галактику. Правда, планета Иш-Чель, найденная там, признана совершенно безопасной, поэтому он летит с семьёй.
Да, с Землей будут порваны практически все связи: три года миссии – это более сорока лет на Земле.
Но что же делать ему, Гилю Гиршевичу, бывшему солдату, биологу по образованию, отцу и мужу, безработному, обремененному ипотекой и заблокированными карточками?
А ещё он «обременён» взбесившимся белком в цепочке ДНК, который с вероятностью 50% приведет его к раннему слабоумию. У отца и деда сработала именно плохая «половинка» шансов.
О «Корпусе Конкистадоров», лучшей военной компании на Земле, Гиль мечтал с юности, даже посылал туда свою анкету. И вот, спустя восемь лет, его вызывают на собеседование.
Отказаться? А солидная зарплата, хорошая страховка, лучшая на планете медицина?
Наконец, гарантированно обеспеченное будущее дочери?
Что ждет его на Земле? Бедность, долги и «танец недоумка» в ближайшем будущем.

Вопреки обещаниям, планета Иш-Чель оказалась совсем не подобием Земли, скорее, это некий клон лемовского Соляриса, притом клон жестокий и беспощадный.
И никакой мистики – только биология и физика. Жизнь и смерть.

Отличная книга.
Не научно-космическая, скорее морально-этическая фантастика.
Чего (или кого) мы боимся и кого мы любим?
Достаточно ли нашей любви, чтобы спасти или чтобы убить?
И имеем ли мы право спасать и убивать во имя спасения?
И вообще, можем ли вмешиваться в чужую жизнь.
Как там у Лема? Не всё и не везде существует для нас (с).

Не знаю, як кому ця книга, але для мене - дещо незвичайне. По-перше, це новий рівень української сучасної прози, і не просто прози, а фантастики, по-друге, - захоплюючий, не затоптаний сюжет.

Це історія про страх. Страх, з яким ми народжуємся, плачучи від безсилля, страх, в якому живемо все життя, постійно переживаючи за когось, чи за щось, страх смерті…

Гілель уже давно живе зі страхом. Адже він може успадкувати генетичну хворобу, яка зробить його майже рослиною. І це неймовірний тягар для нього. Адже хвилюватися приходиться не тільки за себе, а й за родину.
Отож він, хоч і з деякою пересторогою і недовірою, але все ж приймає важливе рішення - полетіти конкістадором на одну з відлалених планет в 30-ти світових років від Землі. Від хвороби таким чином не втекти. Але можна забезпечити сім‘ю, якщо раптом станеться непоправне.

Я навіть не уявляла, в які пригоди втраплю разом з Гілем. Фантазії і креативності автора можна тільки дивуватися.
Про звичайну місію біолога можна уже було забути через декілька тижнів після облаштування. Адже, виявляється планета Іш-чель приховує в собі багато таємниць, про які відомо її першовідкривачам, але які приховують від новачків, що потрапляють сюди з місією.

Та скоро Гіль долучиться до таємниці, і це буде одним із перших неприємних відкриттів. Адже ця планета - пастка для його сім‘ї, і для сотень таких, як він.
І згодом йому прийдеться приймати дуже не прості рішення - стати на сторону добра, що не видається добром зовсім, чи перейти на бік темряви, яка подекуди спалахує світлом надії? А що вибрали б ви, якщо зауважити, що світ навколо - одні химери, і десь там, серед них, твоя дочка?

Книга на роздуми. Книга - навпіл почуття.
Любов, жага до життя, вибір, що стане вироком.
Рекомендую.

Перевод.

Не знаю, как кому эта книга, но для меня – нечто необычное. Во-первых, это новый уровень украинской современной прозы, и не просто прозы, а фантастики, во-вторых, – увлекательный, не затоптанный сюжет.
Это история о страхе. Страх, с которым мы рождаемся, плача от бессилия, страх, в котором живем всю жизнь, постоянно переживая за кого-то или за чточто, страх смерти…

Гиллель уже давно живет со страхом. Он ведь может унаследовать генетическую болезнь, которая сделает его почти растением. И это невероятное бремя для него. А ведь волноваться приходится не только за себя, но и за семью.
Так что он, хоть и с некоторым предостережением и недоверием, но все же принимает важное решение - полететь конкистадором на одну из отдалённых планет в 30-ти световых лет от Земли.
От болезни таким образом не уйти. Но можно обеспечить семью, если вдруг произойдет невосполнимое.
Я даже не представляла, в какие приключения попаду вместе с Гиллем. Фантазии и креативности автора можно только удивляться.

Об обычной миссии биолога можно было забыть через несколько недель после обустройства. Ведь, оказывается, планета Иш-чель скрывает в себе много тайн, о которых известно ее первооткрывателям, но которые скрывают от новичков, попадающих сюда с миссией.

Но скоро Гиль присоединится к тайне, и это будет одним из первых неприятных открытий. Ведь эта планета – ловушка для его семьи, и для сотен таких, как он.
И впоследствии ему придется принимать очень не простые решения – стать на сторону добра, что не кажется добром вовсе, или перейти на сторону темноты, которая иногда вспыхивает светом надежды?
А что бы вы выбрали, если вообразить, что мир вокруг - одни химеры, и где-то там, среди них, твоя дочь?

Книга на размышления. Книга – пополам чувства.
Любовь, жажда жизни, выбор, который станет приговором.
Рекомендую.

Абсолютно новий рівень української літератури. Дивовижна книга. І, зауважте, це похвала від людини, що страшенно не любить фантастику, та ще й космічну.

Хрін-зна-який рік людської цивілізації, і все, чим не варто пишатися мешканцям Землі, виливається за межі нашої спільної кулеподібної домівки. Дослідження позаземного життя, підкріплене надсучасною зброєю, дуже подібне до гри-шутера, у якій на тебе з усіх боків лізуть зомбаки і монстряки. Словом, нерви полоскоче неслабо.

Інтрига підкріплена ще й особистими проблемами героя - генетична спадкова хвороба, яка може проявитися, а може й  ні. Але це висить над ним, як дамоклів меч і стає його ахіллесовою п'ятою. Страх реально рулить.

Під час прочитання роману треба бути готовим до того, що всі брешуть. І не є такими, якими ми їх вважали ще два рядки тому. І це не "раптом" вони змінилися. Виявляється, що якраз сучасне - то дуже вдале маскування. Зрозуміти це допомагають так звані "флешбеки", що їх рясно - і дуже доречно - монтує в основну сюжетну лінію автор.

Окремо хочу відзначити чудовий переклад книги, за який дякую Вам, Ростислав Мельників.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Совершенно новый уровень украинской литературы. Удивительная книга. И, заметьте, это похвала от человека, который ужасно не любит фантастику, да еще и космическую.

Хрен-зна-какой год человеческой цивилизации, и все, чем не стоит гордиться обитателям Земли, выливается за пределы нашего общего шароподобного дома. Исследование внеземной жизни, подкрепленное сверхсовременным оружием, очень похоже на игру-шутер, в котором на тебя со всех сторон лезут зомбаки и монстряки. Словом, нервы пощекочет неслабо.

Интрига подкреплена еще и личными проблемами героя – генетическая наследственная болезнь, которая может проявиться, а может и нет. Но это висит над ним, как меч дамоклов и становится его ахиллесовой пятой. Страх реально рулит.

Во время прочтения романа нужно быть готовым к тому, что все врут. И не такие, какими мы их считали еще две строки назад. И это не "вдруг" они изменились. Оказывается, что как раз современное - это очень удачная маскировка. Понять это помогают так называемые "флешбеки", обильно – и очень кстати – вмонтированные в основную сюжетную линию автором.

Отдельно хочу отметить отличный перевод книги, за который спасибо Вам, Ростислав Мельныкив.

Ось, ось он мій улюблений Павлюк. Мала дуже високі очікування щодо саме цієї книги автора, і вони справдились. Бо я люблю космічну фантастику і не можу не радіти таким авторам та таким творам як Ілларіон Павлюк і його "Танець недоумка".
Головний герой трохи нитик (не трохи): втративши роботу, ніяк не може знайти нову, а житло в Києві і в майбутньому дуже дороге, сім'ю треба забезпечувати якось, а ще у Гіля є потаємний страх - спадкова хвороба, що вже спіткала його батька та дідуся, і чи захворіє сам Гілей - 50/50. Але наш герой самотужки намагається впоратися зі своїм кошмаром перетворитися на овоч і нікому, навіть дружині, не сказав про аномальний білок у своїй ДНК, тим самим наразивши і доньку на небезбеку можливої майбутньої хвороби. Тому коли Гіля запрошують до пристижного Корпусу конкістадорів з метою відправки на дуже далеку планету разом із сім'єю, він погоджується, в надії тим самим забезпечити рідних в разі прогресування хвороби.
Сказати по правді, я трошки притомилась від стрімкості оповіді, від біганини та стрілянини на майже 700 сторінках. Книга дуже кіношна, залюбки б глянула такий серіальчик. (Ілларіоне, підморгую* як щодо після перемоги замутити кіно?)). Я в захваті від інопланетної форми життя, від суничної квітки і грибочків. Деякі моменти передбачувані, але вони не зіпсували загального враження. Навіть ці враження не зіпсувала схожість Гіля з героєм попередньої прочитанної мною у автора книги "Я бачу, вас цікавить пітьма": обидва чоловіки з військовим досвідом, наразі трохи не у справ, відчувають себе непотрібними, з жінками - біда, а за маленьку дівчинку здатні перевернути гори, заводи, інші планети і кокони.
Чому? - бо мараму.
Плесь-плесь.

Шановний Ілларіоне, Шива все ж таки хлопчик, якщо що. О_о

Закрила гештальт - прочитала всього Павлюка. І спочатку спойлер: щиро бажаю автору розписатися і їбошить подібні шняги у кількості від 3-х на рік Бо найстрашнішими були два останніх речення, де Павлюк відверто зізнається, що писав це з 2012 по 2018 рік. Серьйозно, блін? Вручну пером з дупки качки-мандаринки, а у якості чорнил були сльози цнотливої діви чи шо?

Але годі, давайте вже про хороше. Отже, що на читача чекає на цих 680 відверто захоплюючих сторінках? Секс, драг унд рок-н-ролс, хочеться відповісти спочатку, а подумавши, то так відповідь і залишити. Бойовий військовий біолог (відчуваєте, як на вас вже повіяло духом пустелі та мандрів?), який страждає на генетичне захворювання, що може у будь-яку мить зробити з нього недоумка, отримує привабливе запрошення колонізувати планету. З мінусів - до планети, як до неба рачки, з плюсів - експедиція напівцивільна, тож беріть своїх дружин, дітей, собак, хомячків під пахви і шуруйте на інший край галактики, а саме - приблизно туда, де Макар телят не гоняв. Страховка, зарплатня, типу непоміченний ейчарами діагноз - ну просто рай на блюдці. Жізнь удалась. Звісно, що на планеті експедицію чекає зустріч із інопланетною цивілізацією, але не зразу. Звісно, що під час сюжетних завіхрєній читач не раз згадає не тільки Скотта із його фотогенічним Чужим ксеноморфом, але й Гаррісона з "Невгамованою планетою", і Лема із "Солярісом", і ще з десяток менш відомих імен, в залежності від того, скільки полиць фантастики ви вже "з'їли" у бібліотеці. І все це досить швидко (за деяким виключенням, але про це пізніше), активно, із постійним напруженням "хто ж його ще здасть?" і неоднократними твістами. Добротна повнокровна досить впізнавана проза у жанрі, який весь світ любить, тільки українці комизяться "нам би чогось вічного, а не ці ваші космоопери".

А тепер про погане (я ж вам обіцяла пізніше, так?). Події книги - основні, цікаві - починаються на 91-й сторінці. На ДЕВ'ЯНОСТО, мать-її-їті, ПЕРШІЙ! Ну, тобто якщо ви проберетесь через вступ до внутрішнього світу героя, пару-трійку соплєй з приводу цинічності приватної армії косморозвідників (татишо! А я думала, що там виключно ідеалістів-гуманістів беруть!) і через сторінок 20-25 проблем ГГ із його припєздяною дружиною, то на вас чекає карколомна пригода із швидким сюжетом і захопливими поворотами, щедро обсипана родзинками старого доброго насилля над тілом та психікою. Ну і от що заважало почати роман із другої частини, м? Тим більше, що подальші розділи показали, що у класичний флешбек, куди можна вписати всі ті соплі-воплі та внутрішні страждання, автор добряче так вміє. Ну от нашо було починати книгу із майже сотні сторінок вступу?

Але я рада, що в нас вижжена пустеля бойової фантастики нарешті починає проростати. Так, чимось подібним до Гаррісона і Скотта, але ж, курвамать, з чогось потрібно починати! Книгою надзвичайно задоволена. Так, вона не залишається в мене на полицях, а вже поїхала наступному власнику, але час із нею я провела гарно, чого і всім бажаю

Одразу ж з перших сторінок я був неприємно вражений перекладом і НЕДОУМКУВАТИМИ реченнями типу

Але далі!!! Так, типові складнощі перекладу з російської на українську траплялися не так уже й рідко - герої потіли, були невідповідності у родах дієслів і таке інше... Але ж сюжет! Він настільки захопив, що перекреслив усі інші враження! Я не прихильник фантастики, хоча час від часу почитую й її. Тому, шановні есперти з цього літературного жанру, можете вважати наступне речення моїм танцем недоумка. Роман настільки крутий, що беззаперечно заслуговує на світового читача, а його екранізація - на глядача.

Это миссия категории “А”, что значит, минимум риска. Поэтому главный герой в качестве биолога отправляется в экспедицию на далекую планету Иш-Чель, еще и с семьей в придачу.
⠀
Большая зарплата, медицинская страховка － идеальный расклад для безработного с женой и ребенком. Но правда ли их ждет безобидная планета, которую лишь предстоит исследовать?
⠀
Это было шикарно!
⠀
Знала, что беру в руки научную фантастику, но не ожидала, что будет на столько захватывающе.
⠀
Автор удивил: продуманный мир будущего, детально прорисованная планета, живые персонажи. И ко всему этому приплюсован интересный и интригующий сюжет － изумительная книга.
⠀
Ни смотря на объем, даже не заметила, как прочитала роман, на столько он увлек. При чем история не отпускала, жутко хотелось узнать, что же там дальше.
⠀
Не знаю, как иначе описать свои эмоции, кроме как сказать, что я в восхищении.

Эта история о парне, которому немножко за 30, у него долги, любимая, но ворчливая жена, красавица дочка и большая вероятность к 44 годам свалиться от неизлечимой генетической болезни.

И вдруг герою предлагают осуществить мечту молодости - работа в крутой компании да еще и за бешеные деньги. Предложение настолько классное, что даже странно. Но и выбора особо нет, или есть?

Простите, спойлер: "Який сенс у виборі, якщо ви з ним весь час помиляєтеся?"

Вот тут и начинается - космос, другая планета и новая дивная опасная жизнь в постоянном страхе за жизни родных.

Некоторое время главный герой слегка раздражал своей нерешительностью и тревожностью, но потом понимаешь - все его терзания не от слабости характера, а из-за чего-то намного большего.

Книгу проглотила. Все 677 страниц. Это тот случай, когда расстраиваешься, что едешь в метро всего четыре станции, или что в три часа ночи таки нужно заставить себя лечь спать.

Очень понравился язык - легко читается с первых строк.

Пытаться угадать, как будут развиваться события, - бесполезно. Убийца не садовник и не дворецкий, это точно. А последние сто страниц и вообще ставят все с ног на голову и до последней строчки напряжение не спадает.

Отдельная радость - дисклеймер: автор раскрывает, как и откуда взялись некоторые идеи для книжки. Только не заглядывайте туда сразу, испортите удовольствие.

Итог: я однозначно хотела бы посмотреть "Недоумка" в кино, жалею, что не пошла на презентацию книги в Киеве, ну и уже купила первый роман автора, говорят, детектив, и тоже хороший.