Цитаты из книги 哈利·波特与“混血王子”

Ты позволил друзьям умирать за тебя, вместо того чтобы встретиться со мной лицом к лицу. Весь этот час я буду ждать тебя в Запретном лесу… Один час…

— Хогвартс в опасности! — воскликнула профессор МакГонагалл. — Охраняйте границы, защищайте нас, выполняйте свой долг перед школой!

Дадли мягко выбрался из объятий матери и подошёл к Гарри, с трудом подавившему желание припугнуть его магией. Но тут Дадли протянул ему большую розовую ладонь.
— Господи, Дадли! — сказал Гарри, повышая голос, чтобы перекрыть им возобновившиеся рыдания тёти Петуньи. — Тебя что, дементоры подменили?
— Не знаю, — ответил Дадли. — До встречи, Гарри.
— Да… — сказал Гарри, сжимая ладонь Дадли и тряся её. — Может быть. Будь осторожен, Большой Дэ.

— Ты посмел использовать против меня мои же заклинания, Поттер? Это я изобрёл их — я, Принц-полукровка! А ты обратил мои изобретения против меня, совсем как твой гнусный отец, не так ли? Не думаю, что… Нет!

— Прощай, Арагог, царь арахнидов! Все, кто тебя знал, никогда не забудут твою долгую и преданную дружбу! И хоть тело твоё истлеет, дух так и останется жить в тихих, окутанных паутиной уголках твоего родного Леса. И пусть твоё многоглазое потомство процветает вовек, а люди, что дружили с тобой, да смогут утешиться и пережить эту утрату.

— Здравствуй… У-у, какая ты у нас хорошенькая!

Ещё юношей я показал, что власть — моя слабость и моё искушение. Это может показаться странным, Гарри, но, может быть, для власти лучше всего приспособлены те, кто никогда к ней не стремился. Такие, как ты, принимающие руководство, потому что им его поручили, надевающие генеральский мундир по необходимости, а потом с удивлением обнаруживающие, что он сидит на них неплохо… Мне лучше было оставаться в Хогвартсе. Мне кажется, я был неплохим учителем…

- Як він може бути справжнім?

• А доведи, що не може, - відповів їй Ксенофілій.

• Але ж це... вибачте, але це просто безглуздо! Як я можу довести, що його не існує? Ви що, сподіваєтесь, що я позбираю все... все каміння світу й перевірятиму? Тобто так можна що завгодно оголосити реальним, якщо єдина підстава для віри в його існування - те, що ніхто не довів протилежного!
• Ясно, що можна, - погодився Ксенофілій.

Ще замолоду я довів, що влада - моя слабкість і моя спокуса. Цікаво те, Гаррі, що при владі найкраще бути тим, хто ніколи її не прагнув. Таким, як ти, кому лідерство нав’язали, хто підняв цей тягар, бо мусив - і виявив, на свій подив, що несе його добре.

- Смерть мала плащ-невидимку? - знову втрутився Гаррі.

• Щоб непомітно підкрадатися до людей, - пояснив Рон. - Бо іноді їй набридає підбігати до них, ляскати в долоні й верещати...

- Скажіть мені останнє, - попросив Гаррі. - Це все справжнє? Чи відбувається лише в моїй голові?

• Авжеж, Гаррі, це відбувається в твоїй голові, але чого ж воно має бути несправжнім?

Не жалій мертвих, Гаррі. Жалій живих, а понад усе тих, що живуть без любові.

Десь удалині вони почули Півза, що ширяв коридорами, виспівуючи переможну пісню, яку сам і склав: Ми дали їм газу! Хай Гарік жиє! А Волдик-дурболдик в могилці згниє!

• Вдало відтворює масштаб і трагічність подій, ге? - усміхнувся Рон.

- І знову Лорд Волдеморт неспроможний збагнути, що є муки набагато страшніші за фізичні рани.

• Так, але якщо їх можна уникнути... - пробурмотів Гаррі, який добре знав, що таке біль, і геть не прагнув відчути його знову.
• Іноді їх, однак, не уникнути, - сказав Дамблдор.

з віком усі стають дурні й забудькуваті, недооцінюючи юність...

Чари ніколи не зникають безслідно, і ці сліди бувають часом дуже виразні.