Ґудзик

Смерть і любов － дві таємниці, в яких немає місця для сторонніх!

...зрештою, всі прагнуть тільки одного － любові, а інакше кажучи － визнання. Ці пошуки можуть завести куди завгодно － до тероризму, фемінізму, фашизму, будь-куди. Хто не хоче канути в безвість, але немає жодного таланту, прагне будь-яким чином заявити про себе.

Кожен у цьому житті несе свій хрест... Що більше помилок робить людина — то тяжчий цей хрест. А твій, дитино, зовсім маленький. Неси його, терпи та віруй…

Я дивився на неї та намагався відшукати в її обличчі щось таке, що змусило б мене зупинитися, подумати про незугарність свого становища — й бачив, що вона така ж загадкова і принадлива. Як на зло, пригадався сьогоднішній вираз Ліки: «Ти б міг жити з однією ногою?» Всі ці роки я так і жив. Ліза була втраченим органом, брак якого викликав фантомні болі. І тепер, коли вона опинилася поруч, я не міг просто так відпустити її.

Поволі стихали найчесніші голоси, а (радянська) СИСТЕМА продовжувала своє існування. Вона нагадувала Лізі пісковий годинник: перевернеш - і знову сиплеться, тільки у зворотній бік...

Тоді я був сповнений ненависті. З відчуттям огиди бачив, що життя не змінилося й навіть пожвавішало, що той острівець крові та бруду, на якому я перебував (на війні), - для тутешніх мешканців не більше, ніж "міфи та легенди народів світу". До того ж я шкірою відчував на собі хворобливе зацікавлення людей. "Тобі доводилося вбивати?" - запитували однокурсники й жадібно очікували на розповіді.

не судите, да не судимы будете. ибо каким судом судить будете-таким осудят и вс.

Свобода-это возможность быть собой везде и всегда. и когда в тебя верят, независимо от доходов, статуса и одежды. Всего внешнего. Свобода-это брать на себя как можно больше-в десятки раз больше, чем можешь вынести. Будешь задыхаться, гнуться, но в какой-то момент вдруг почувствуешь-груза нет: он "снят" ты свободен: в словах, в быту, в любви. ..ты научился понимать больше, чем другие

Любовь-единственный последний шанс выжить

У загальних вагонах завжди пахне вареними яйцями. Тут їдять одразу після того, як потяг рушить. Розстилають газети, гуркою викладають на них яйця на всю родину та стукають, стукають ними об стіл. Неприємний запах заповнює увесь простір, під ногами хрумтить шкаралуща.

Чому життя - не кіно, котре можна змонтувати на свій розсуд?

• То есть? Он что, играет в ансамбле?
• Нет, "барабанщик" - это тот, кому все по барабану. Он сам сказал."

— Похороны? Представь себе, как это тяжело, когда на тебя смотрят, будто на куклу… А ты не можешь пошелохнуться и выразить протест против этого созерцания. Разве в этот момент приходит осознание утраты? Похороны — это тоже коллективный труд, когда накрывают столы, сообща чистят картошку — ведрами(!) и лепят пирожки. Кто все это придумал? Смерть и любовь — два таинства, в которых нет места посторонним!

Помиті зі спеціальним шампунем історичні вулички Європи подобалися б мені більше у своєму первісному вигляді — із запахом нечистот, що виливаються з вікон, та випаруваннями продуктів людської життєдіяльності.

Тоді він уже остаточно перекинувся в протилежний табір і активно відстоював переваги минулих часів. Варто було мені недбало зауважити, що в ті прекрасні часи він чистив параші, як він проголосив гнівну тираду зомбованого грошима та владою нувориша, який не помічає ганебності свого нинішнього процвітання.

Чоловік та жінка давно набридли одне одному. Враження таке, начебто посеред розкішної зали розкладається труп кохання. Через це так задушливо. Але ніхто цього не відчуває. Кожен зайнятий собою…