Антена

З поезію завжди так: вона чіпляє і зворушує або залишає байдужим. Тут все почалося з найпершого вірша, який зміг зачепити щось у мені: ця струна давала про себе знати то тут, то там і подарувала збірці особливу, дуже особисту тональність.

Змістовне знайомство з Жаданом накрило мене з головою тільки зараз: "Антена" стала першою збіркою, в яку я поринула на весь вечір. Можливо, таке читання його віршів було занадто поривчастим, імпульсивним, але це було правильно для мене у той момент.

Не буду кривити душею: не кожен вірш взяв мене на емоцію, але ті, перлини, які я відкрила для себе у "Антені", однозначно буду берегти. Ці рядки не стали одкровенням, але додали важливого, з чим потрібно розбиратись на самоті на протязі сеансів самокопання і самоаналізу.

Окремо хочу виділити оформлення: я від нього кайфувала. Фактурна палітурка, змістовні і самобутні ілюстрації надали "Антені" вигляд завершеного твору, такого, яким збірка заслуговує бути.

Любоу❤️

Як кажуть,  якщо до чогось хист - не відібрати, а як нема - не купити.
Так і тут: Сергій пише тексти, які треба читати між рядків. Не має значення, проза це чи вірші - це Жадан.

Антена - збірка віршів, яка формувалася роками і тепер вона є. Але читаючи кожен вірш розумієш, що на кожному єтапі життя він читається по-різному. Я навіть раджу перечитувати збірку 1 раз на 3-4 роки - результат вразить, бо я вразилась, зробивши пеперву в кілька місяців.

Типовий для себе і неповторний, як автор, Сергій Жадан.

ЩО Є ДЛЯ ВАС ПОЕЗІЯ?

Чи подобається вам відчувати, як звичайні слова у руках справжнього майстра перетворюються на космічні міріади нових думок, нових емоцій, нових життів?

Саме такою є поезія Сергія Жадана.
Вона відкриває перед читачем нові незвідані світи, дозволяє досягнути невидимих горизонтів...

Але у той же час - це сповідь самотньої жінки, яка втомилася від стосунків, але ще більше втомилася бути сама...

Це історія бібліотекарки на окупованій території, яка понад усе намагається врятувати свої книжки, та не може врятувати маленької дівчинки, яка одного ранку під обстрілами принесла повернути прочитане...

Це драматичне кохання двох людей, які понад усе хочуть бути один з одним, але вже два дні не розмовляють, бо щось не поділили...

Це роки війни на Сході із постійними обстрілами й втратами, це корупціонери-політики, навіть священики, які вже давно втратили Бога...

А ще це чоловік, який за життя кохав лише раз, та й досі кохає. Але збирає її останні речі і віддає незнайомцю, з яким вона тепер живе...

Колись, у далекому 2017-му, на одній із зустрічей Жадан говорив, що у нього - всього лиш 3 вірші про кохання (при чому, до жінки - тільки 2). Тепер же мені здається, що таких віршів набагато більше...