Рецензия на книгу

• 

  111289

  26 сентября 2019

  "не варто перемикати хвилі, які тебе тримають, не варто, не варто забувати мотиви, які роблять тебе сильним, не варто, не варто, зрештою, відмовлятись від власного голосу".

  З поезію завжди так: вона чіпляє і зворушує або залишає байдужим. Тут все почалося з найпершого вірша, який зміг зачепити щось у мені: ця струна давала про себе знати то тут, то там і подарувала збірці особливу, дуже особисту тональність.
  
  Змістовне знайомство з Жаданом накрило мене з головою тільки зараз: "Антена" стала першою збіркою, в яку я поринула на весь вечір. Можливо, таке читання його віршів було занадто поривчастим, імпульсивним, але це було правильно для мене у той момент.
  
  Не буду кривити душею: не кожен вірш взяв мене на емоцію, але ті, перлини, які я відкрила для себе у "Антені", однозначно буду берегти. Ці рядки не стали одкровенням, але додали важливого, з чим потрібно розбиратись на самоті на протязі сеансів самокопання і самоаналізу.
  
  Окремо хочу виділити оформлення: я від нього кайфувала. Фактурна палітурка, змістовні і самобутні ілюстрації надали "Антені" вигляд завершеного твору, такого, яким збірка заслуговує бути.
  
  Любоу❤️

  14 понравилось

  260