Прилетіла ластівочка

Наприкінці ХХ століття в США, в будинку для літніх людей, помирає дивний пацієнт з прізвищем, яке американцям важко вимовити – Леонтович. Хто ця людина? Він називав себе братом відомого українського композитора – справжнього автора різдвяної пісні, відомої в світі під назвою Carol of the Bells. Чому авторство цієї чудової мелодії приписують іншій людині? Вперше твір, який називається “Щедрик”, написаний українським композитором Миколою Леонтовичем, був виконаний у 1916 році в Києві. Після росій...

Рейтинг LiveLib

4,3

30 оценок

5
40%
4
57%
3
3%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 31Хотят прочитать 20

Рецензии

kallisto_kyiv17 декабря 2019 г.
Вирішила прочитати книжку за рекомендацією сестри, яка є фанаткою Роздобудько. Читалося цікаво.
У ній ми дізнаємося історію Миколи Леонтовича, автора всесвітньо відомої пісні Щедрик, або Carol of the bells. І це ще одна історія, одна з багатьох про те, як радянська влада нищила Україну, українську інтеліґенцію, наші таланти. Дуже талановитий композитор, який збирав по селах фольклор, написав багато музичних творів. Хор під керівництвом Олександра Кошиця, який співав за лібрето Леонтовича, гримів на весь світ. А Леонтовича убили чекісти.
Авторка намагається творчо переосмислити історію життя Леонтовича. Вона домальовує бекграунд, квартиру, кота Моцарта. Юну прихильницю-хористку, яка стала музою маестро. Чекіста, який теж на неї запав, але отримав рішучого відкоша. І хлопця-сироту, який був у захваті від музики Леонтовича, але його закрутив вир революції, і який і розповідає нам цю історію. Доля занесла його в Америку, він прожив довге і насичене життя, але все життя його переслідують події, які він пережив у ранній юності, події, де Леонтович був ще живим.
Історія, яка гарно написана, але залишає по собі гіркий присмак.
Читать далее
6
467
Ilariya29 июля 2019 г.
Яке все ж велике значення має, котра саме книжка автора першою втрапить тобі до рук. Якби першою був "Гудзик" (а мені її радили), то я закрила б останню сторінку - і закрила автора. Як не назавжди, то надовго. Якби знайомство почалось з "Якби", то зробила б собі замітку - автора можна читати, як зовсім нема що читати.
Але для мене знайомство з Ірен Роздобудько почалось з "Ластівочки" І це було чудово! Попри навіть трагічність, яка є - не може не бути - в цій історії, книга красива як музика, про яку вона оповідає. А деякі сторінки - що стосуються музики, роздуми про фрески в церкві - то просто поезія в прозі, як на мене.
Книга справила на мене надзвичайне враження. Обов'язково буду перечитувати вдруге, а, можливо, і ще.
І тільки одна ложка дьогтю. Тобто, в самій книзі її нема, а стосується вона творчості автора в цілому. Звісно, під враженням від "Ластівочки" я кинулась далі читати пані Ірен - і жодна інша прочитана її книга не дотягує для мене до "Ластівочки". Якби я не прочитала оті інші - ну ні, то ні. Але якби я не прочитала "Прилетіла ластівочка", то було б дуже і дуже шкода, що така чудова книга проминула мене (чи я її). Чудові книги трапляються рідко.
Читать далее
4
269
Ardoss10 января 2019 г.
невідомий Леонтович
Ця мелодія полонила і Україну і весь світ. У її звучанні є щось потойбічне, ніби прадавні духи оживають і пускаються в танок. Книга Ірен Роздобутько присвячена постаті одного з найзагадковіших українських композиторів - Миколі Леонтовичу. Автор легендарної ""Щедрик, щедрик, щедрівочка..." на жаль жив саме в ті часи, коли так багато цвіту української інтелігенції полягло і було знищено. І вже ніколи, мабуть, не взнати всієї правди. Ірен пропонує свою версію історії смерті Леонтовича, яка звучить досить правдоподібно.

"Музика - голос Бога. Їй не потрібні літери"
Талановиті люди - незвичайні, і образ Леонтовича ще один тому доказ. Створення кожної мелодії нагадує містичний сенс контакту з чимось незрозумілим для сприйняття пересічній людині. Хоча я не можу сказати, що композитор викликав в мене лише позитивні емоції. Він прекрасний, як громадянин і творець, але досить неоднозначний, як чоловік. Залишив дружину, мов списаний товар, захоплений новою музою в надіях саме з нею побудувати щасливе майбутнє. Де твої діти, Миколо? Де та, з якою ти робив перші творчі кроки?
Ну і Україна, мабуть як один з найголовніших героїв цієї історії. Та, в якій народжувалась незалежність і швидко згинула.

"Україна вилишувалася зі старої шкури, немов бабка зі щільного, липкого, цупкого кокону імперії з надією розправити прозорі крильця. Але внутрішні чвари, нескінченні суперечки лідерів не давали зміцнитися тим, і без того ще слабким, крильцям"

"Обережна Європа, вітаючи і засипаючи квітами кожен їх виступ, не спішила підтримати нову республіку, що задихалася у попелі і крові"
Сумна, глибока і повчальна книга, художня історія про визначну людину і визначний період в історії. Але щасливим не став ні Леонтович, ні Україна.
Читать далее
4
311