Рецензия на книгу

• 

  Ilariya

  29 июля 2019

  Яке все ж велике значення має, котра саме книжка автора першою втрапить тобі до рук. Якби першою був "Гудзик" (а мені її радили), то я закрила б останню сторінку - і закрила автора. Як не назавжди, то надовго. Якби знайомство почалось з "Якби", то зробила б собі замітку - автора можна читати, як зовсім нема що читати.
  Але для мене знайомство з Ірен Роздобудько почалось з "Ластівочки" І це було чудово! Попри навіть трагічність, яка є - не може не бути - в цій історії, книга красива як музика, про яку вона оповідає. А деякі сторінки - що стосуються музики, роздуми про фрески в церкві - то просто поезія в прозі, як на мене.
  Книга справила на мене надзвичайне враження. Обов'язково буду перечитувати вдруге, а, можливо, і ще.
  І тільки одна ложка дьогтю. Тобто, в самій книзі її нема, а стосується вона творчості автора в цілому. Звісно, під враженням від "Ластівочки" я кинулась далі читати пані Ірен - і жодна інша прочитана її книга не дотягує для мене до "Ластівочки". Якби я не прочитала оті інші - ну ні, то ні. Але якби я не прочитала "Прилетіла ластівочка", то було б дуже і дуже шкода, що така чудова книга проминула мене (чи я її). Чудові книги трапляються рідко.

  4 понравилось

  2

  282