
Вірити в себе
Одне із самих світлих відкриттів останніх місяців. Як автора, так і твору, ну і героїв, звичайно. Коли я вперше побачила ім‘я автора, то подумала, що це перекладна література. Та ні, виявляється це псевдонім мого колишнього співвітчизника Андрія Васильєва, бурята по національності, який в 2002 році тільки вивчив українську мову (народився в Улан-Уде в 1977) і з того часу вона стала для нього рідною настільки, що нею він пише книги і веде блог в США, де описує роботу НАСА.
Ця книга - теж про роботу НАСА. Саме там працює Дорж Бату і його найкраща приятелька Франческа. Вона (книга) не має сюжету, це просто історії про будні працівників НАСА, які коректують траєкторіі спутників. Такі собі байки повсякденного колективного життя, смішні і не дуже, повчальні, місцями дуже нестандарні, а іноді навіть майже фантастичні. Франческа - сицілійка, а тому вона поривиста, емоційна. Вся почуття - на обличчі. А ще з нею постійно щось трапляється. Та це тільки робить атмосферу колективу доброзичливішою і невимушеною. І якщо Франческа нічого не утворила хоча б один день, це настільки підозріло, що всі починайють перейматися спокоєм, а це дуже дивно. Ні, краще вже хаос. Так надійніше.
Крім Франчески і Джорджіо спутники ще «пересувають» або мають до цього, хоч і незначне, але все ж відношення: добродушний професор Рассел, наставник наших героїв; чуйний оператор Трейсі; дуже відповідальний начальник центру офіцер Баррел; начальник бази Вескотт, дуже строгий, але дуже справедливий; його зам по господарчій частині сержант Сара Маккартні (колишня балерина); є ще механік-золоті руки Ренді. Всі вони ніби опікать Франческу, насправді ж - вони цим живуть. вони свого роду сім‘я, де один за всіх, ну і зрозуміло, що всі за одного.
Дуже приємна книга, чудові герої, до яких хочеться повертатися (і повернуся обов‘яково), неймовірна авторська подача. Дотепно, красиво і не схоже ні на що інше.
Ф/М 2021 3/7
Одно из самых светлых открытий последних месяцев. Как автора, так и произведения, да и героев, конечно. Когда я впервые увидела имя автора, то подумала, что это переводная литература. Да нет, оказывается это псевдоним моего бывшего соотечественника Андрея Васильева, бурята по национальности, который в 2002 году выучил украинский язык (родился в Улан-Удэ в 1977) и с тех пор он стала для него родным настолько, что на нём он пишет книги и ведет блог в США, где описывает работу НАСА.
Эта книга - тоже о работе НАСА. Там работает Дорж Бату и его лучшая подруга Франческа. Она (книга) не имеет сюжета, это просто истории о буднях работников НАСА, корректирующих траекторию спутника. Некие басни повседневной коллективной жизни, смешные и не очень, поучительные, местами очень нестандарные, а иногда даже почти фантастические. Франческа - сицилийка, а потому она человек порывистый, эмоциональный. Все чувства - на лице. А еще с ней постоянно что-то случается. Но это только делает атмосферу коллектива дружелюбной и непринужденной. И если Франческа ничего не начудила хотя бы один день, это настолько подозрительно, что все даже неловко себя чувствую. Нет, уж лучше хаос. Так надёжнее.
Кроме Франчески и Джорджио спутники еще «передвигают» или имеют к этому, хотя и незначительное, но всё же отношение: добродушный профессор Рассел, наставник наших героев; чуткий оператор Трейси; очень ответственный начальник центра офицер Баррел; начальник базы Вескотт, очень строгий, но очень справедливый; его зам по хозяйственной части сержант Сара Маккартни (бывшая балерина); ещё механик-золотые руки Рэнди. Все они довно опекают Франческу, на самом деле - они этим живут, они своего рода семья, где один за всех, ну и понятно, что все за одного.
Очень приятная книга, замечательные герои, к которым хочется возвращаться (и вернусь обязателтно), невероятная авторская подача. С юмором, красиво и не похоже ни на что другое.
Ф / М 2021 3/7




































