Франческа. Повелителька траєкторій

У минулому Андрій Васильєв працював ведучим новин і готував репортажі з гарячих точок. А сьогодні він — оператор корекції траєкторій Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США. Герої його книжки, працівники НАСА, відповідають за траєкторії і орієнтацію сателітів, а також за підведення космічних кораблів на підхідні орбіти до міжнародних космічних станцій. У часі космічних робочих буднів з Доржем, його напарницею Франческою, полковнико...

Рейтинг LiveLib

4,5

342 оценки

5
65%
4
26%
3
8%
2
1%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 383Хотят прочитать 134

Рецензии

sireniti
14 июля 2021
Вірити в себе
Одне із самих світлих відкриттів останніх місяців. Як автора, так і твору, ну і героїв, звичайно.
Коли я вперше побачила ім‘я автора, то подумала, що це перекладна література. Та ні, виявляється це псевдонім мого колишнього співвітчизника Андрія Васильєва, бурята по національності, який в 2002 році тільки вивчив українську мову (народився в Улан-Уде в 1977) і з того часу вона стала для нього рідною настільки, що нею він пише книги і веде блог в США, де описує роботу НАСА.
Ця книга - теж про роботу НАСА. Саме там працює Дорж Бату і його найкраща приятелька Франческа.
Вона (книга) не має сюжету, це просто історії про будні працівників НАСА, які коректують траєкторіі спутників. Такі собі байки повсякденного колективного життя, смішні і не дуже, повчальні, місцями дуже нестандарні, а іноді навіть майже фантастичні.
Франческа - сицілійка, а тому вона поривиста, емоційна. Вся почуття - на обличчі. А ще з нею постійно щось трапляється. Та це тільки робить атмосферу колективу доброзичливішою і невимушеною. І якщо Франческа нічого не утворила хоча б один день, це настільки підозріло, що всі починайють перейматися спокоєм, а це дуже дивно. Ні, краще вже хаос. Так надійніше.
Крім Франчески і Джорджіо спутники ще «пересувають» або мають до цього, хоч і незначне, але все ж відношення: добродушний професор Рассел, наставник наших героїв; чуйний оператор Трейсі; дуже відповідальний начальник центру офіцер Баррел; начальник бази Вескотт, дуже строгий, але дуже справедливий; його зам по господарчій частині сержант Сара Маккартні (колишня балерина); є ще механік-золоті руки Ренді. Всі вони ніби опікать Франческу, насправді ж - вони цим живуть. вони свого роду сім‘я, де один за всіх, ну і зрозуміло, що всі за одного.
Дуже приємна книга, чудові герої, до яких хочеться повертатися (і повернуся обов‘яково), неймовірна авторська подача. Дотепно, красиво і не схоже ні на що інше.
Ф/М 2021
3/7
Перевод.
Одно из самых светлых открытий последних месяцев. Как автора, так и произведения, да и героев, конечно.
Когда я впервые увидела имя автора, то подумала, что это переводная литература. Да нет, оказывается это псевдоним моего бывшего соотечественника Андрея Васильева, бурята по национальности, который в 2002 году выучил украинский язык (родился в Улан-Удэ в 1977) и с тех пор он стала для него родным настолько, что на нём он пишет книги и ведет блог в США, где описывает работу НАСА.
Эта книга - тоже о работе НАСА. Там работает Дорж Бату и его лучшая подруга Франческа.
Она (книга) не имеет сюжета, это просто истории о буднях работников НАСА, корректирующих траекторию спутника. Некие басни повседневной коллективной жизни, смешные и не очень, поучительные, местами очень нестандарные, а иногда даже почти фантастические.
Франческа - сицилийка, а потому она человек порывистый, эмоциональный. Все чувства - на лице. А еще с ней постоянно что-то случается. Но это только делает атмосферу коллектива дружелюбной и непринужденной. И если Франческа ничего не начудила хотя бы один день, это настолько подозрительно, что все даже неловко себя чувствую. Нет, уж лучше хаос. Так надёжнее.
Кроме Франчески и Джорджио спутники еще «передвигают» или имеют к этому, хотя и незначительное, но всё же отношение: добродушный профессор Рассел, наставник наших героев; чуткий оператор Трейси; очень ответственный начальник центра офицер Баррел; начальник базы Вескотт, очень строгий, но очень справедливый; его зам по хозяйственной части сержант Сара Маккартни (бывшая балерина); ещё механик-золотые руки Рэнди. Все они довно опекают Франческу, на самом деле - они этим живут, они своего рода семья, где один за всех, ну и понятно, что все за одного.
Очень приятная книга, замечательные герои, к которым хочется возвращаться (и вернусь обязателтно), невероятная авторская подача. С юмором, красиво и не похоже ни на что другое.
Ф / М 2021
3/7
Читать далее
48 понравилось
500
Krysty-Krysty
5 декабря 2021
Очень интересная книга, выросшая из блога, о работе в Центре управления полетами НАСА.
Главный герой с напарницей корректируют траекторию полета спутников, выводят их с временной орбиты на постоянную, помогают с доставкой грузов на МКС и под. Каждый из них делает расчеты самостоятельно, потом они сверяют цифры - такая страховка. А потом каждый своим ключом получает доступ к непосредственному управлению иногда многотонными аппаратами на орбите. У них есть наставник-профессор, но бывает, что в ответственный момент он отсутствует.
Главной героиней названа Франческа, напарница автора, и это удачный ход. Не только потому, что с юной сицилийкой всё время что-то случается, что-нибудь смешное и нелепое, но и потому, что это удачно уводит автора в тень, что всё равно полностью невозможно при повествовании от первого лица, но скрывает навязчивое яканье (не каждый писатель справляется с таким вызовом).
В книге много маленьких историй о людях рядом, их странных иногда судьбах (сержант суперинтендант - бывшая балерина!), о любимой работе, смешно и трогательно. Много об укладе военной базы - толерантности, ценности человека (выть хотелось от контраста с окружающей реальностью), о "стране эмигрантов".
Главный герой - бурят-монгол, но украинец, но уже практически американец :) Он бывший журналист, поэтому, наверное, так хорошо пишет. Вряд ли книга будет переведена на русский язык, потому что автор затрагивает политику и некоторые его высказывания звучат как из времен холодной войны (к сожалению, у меня нет аргументов, чтобы их оспорить).
Мне понравилось, как выдержан баланс между познавательным (и процесс работы со спутниками и, наконец, самое полное высказывание о том, почему в невесомости таки не было секса), судьбами людей, смешным и трогательным.
___________________________
Па-беларуску...
Тут...
Вельмі цікавая кніга, якая вырасла з блогу, аб працы ў Цэнтры кіравання палётамі НАСА.
Галоўны герой з напарніцай карэктуюць траекторыі палёту спадарожнікаў, выводзяць іх з часовай арбіты на пастаянную, дапамагаюць з дастаўкай грузаў на МКС і пад. Кожны з іх робіць разлікі самастойна, потым яны звяраюць лічбы - такая страхоўка. А потым кожны сваім ключом атрымлівае доступ да непасрэднага кіравання часам шматтоннымі апаратамі на арбіце. Яны маюць настаўніка-прафесара, але бывае, што ў адказны момант ён адсутнічае.
Галоўнай гераіняй названая Франчэска, напарніца аўтара, і гэта ўдалы ход. Не толькі таму, што з юнай сіцылійкай увесь час нешта здараецца, што-небудзь смешнае і недарэчнае, але і таму, што гэта ўдала адводзіць аўтара ў цень, што ўсё роўна цалкам немагчыма пры аповедзе ад першай асобы, але хавае дакучлівае яканне (не кожны пісьменнік спраўляецца з такім выклікам).
У кнізе шмат маленькіх гісторый пра людзей побач, іх дзіўныя часам лёсы (сяржант суперінтэндант - былая балерына!), пра ўлюбёную працу, смешнае і кранальнае. Шмат пра ўклад ваеннай базы - талерантнасць, каштоўнасць чалавека (выць хацелася ад кантрасту з навакольнай рэальнасцю), пра "краіну эмігрантаў".
Галоўны герой - бурат-мангол, але ўкраінец, але ўжо практычна амерыканец :) Ён былы журналіст, таму, мусіць, так добра піша. Наўрад ці кніга будзе перакладзеная на рускую мову, таму што аўтар закранае палітыку і некаторыя ягоныя выказванні гучаць як з часоў халоднай вайны (на жаль, у мяне няма аргументаў, каб іх аспрэчыць).
Мне спадабалася, як вытрыманы баланс паміж спазнавальным (і працэс працы са спадарожнікамі і, нарэшце, самае поўнае выказванне, чаму ў бязважкасці такі не было сэксу), лёсамі людзей, смешным і кранальным.
Читать далее
32 понравилось
497
Nina_M
31 марта 2021
Це справді гарна книга, яка найбільше полонила мене зовсім не карколомними пригодами шаленої сицилійки чи гумором автора, а його дуже влучними висновками з кожної мікроісторії. Справді, фах Андрія (він же Дорж, він же Джорджіо) дається взнаки. Як крутий журналіст, він таки вміє красиво поставити крапку. Його філософські роздуми (а він ще й буддист), уміло запаковані в обгортку слів, - ось, на мою думку, родзинка твору.
Натомість уже згадані мною пригоди сицилійки, яка, здається, просто притягує до себе нещастя, чомусь дратували. Мені здалося, що її поведінка - егоїзм чистої води, адже "витягувати" її з усіх неоднозначних, веселих, а часом і абсудрних ситуацій доводиться комусь іншому (найчастіше - Джорджіо). Вважаю, що так використовувати людей не можна, тож Франческа мене відверто дратувала. Мабуть, це весело, але чомусь мій настрій не зовсім відповідає тональності роману.
Та найбільше у цій книзі мене розчарувало те, що дуже дратує останнім часом, - низька якість книжок в Україні. Якщо років з 10-15 це можна було списати на відсутність фахівців, недосконалість обладнання і т.ін., то нині можу пояснити це тільки економією видавництв, яка межує з жадібністю. Видавництва просто "купують" найдешевшого редактора/коректора чи й зовсім обходяться без нього, бо ж "люди - не свині, все поїдять". Прикро.
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
Это действительно хорошая книга, которая больше пленила меня совсем не сногсшибательными приключениями безумной сицилийки или юмором автора, а его очень точными выводами по каждой микроистории. Действительно, профессия Андрея (он же Дорж, он же Джорджио) сказывается. Как крутой журналист, он умеет красиво поставить точку. Его философские размышления (а он еще и буддист), умело упакованные в обертку слов, - вот, по моему мнению, изюминка произведения.
Зато уже упомянутые мной приключения сицилийки, которая, кажется, просто притягивает к себе несчастья, раздражали. Мне показалось, что ее поведение - эгоизм чистой воды, ведь "вытаскивать" ее из всех неоднозначных, веселых, а порой и абсудрних ситуаций приходится кому-то другому (чаще всего - Джорджио). Считаю, что так использовать людей нельзя, поэтому Франческа меня откровенно раздражала. Пожалуй, это весело, но почему-то мое настроение не совсем соответствует тональности романа.
Но больше всего в этой книге меня разочаровало то, что очень раздражает последнее время, - низкое качество книг в Украине. Если лет 10-15 назад это можно было списать на отсутствие специалистов, несовершенство оборудования и т.д., то сейчас могу объяснить это только экономией издательств, которая граничит с жадностью. Издательства просто "покупают" самого дешевого редактора / корректора или вовсе обходятся без него, так как "люди - не свиньи, все сьедят". Досадно.
Читать далее
28 понравилось
400