Тіні наших побачень

Особистий досвід вчить тому, що всі стосунки, а особливо, між чоловіками та жінками, - різні. Досвід знайомих та друзів показує, що ці стосунки можуть бути дуууже різні. А після деяких книжок відчуваєш, що іноді бувають такі стосунки, яких собі навіть не уявляєш.

Ця книга про звичайні та незвичайні стосунки (хоча хто встановлює стандарти "звичайності"?). В декількох оповіданнях автор показує різні відносини, акцентуючи на психологізмі. Нерідко показуються стосунки "на грані", що змушує задуматися над тим, куди йдуть і чого шукають герої.

Загалом, книга залишила по собі доволі змішані враження. З одного боку авторська майстерність та вічна тема, з іншого - жанр оповідання, який просто мені не підходить (здається, останній раз я читала книгу оповідань при написанні диплому в 2016 році) + герої та ситуації, які в переважній більшості виявилися не близькими особисто для мене. Ця книга була для мене схожою на хвилі - цікавість то накочувала, то відступала. І так тривало до останнього оповідання "Resus+", яке від початку і до кінця виявилося "моїм" і незворотньо в себе закохало. Та вся хаотичність думок виявилася настільки суголосною мені та тому, що конкретно в цей період коїться в моїй голові, що я закрила книгу на нотці натхнення та запалу.

Зрештою, ці оповідання залишають по собі багато питань, над якими варто подумати та проаналізувати.

не моє, от зовсім не моє. можливо років у 16-17 і зайшло б, але зараз ніяк.

дуже часто було відчуття, наче автор якийсь збоченець, і дуже йому муляє тема з підгляданням та раптовим сексом, що, скоріше за все повинно було підігрівати і збуджувати, але на ділі викликало відразу.

запам'яталося мало, одна-єдина історія трішки сподобалась, але тільки як не зовсім нова ідея: про переплутаний діагноз.

можливо, діло ще в тому, що я не дуже люблю коротенькі історії, а можливо, я просто намагаюсь знайти виправдання не дуже добре написаним історіям.

4/10

Одного разу в бар заходить чоловік. Замовляє випивку. Розмовляє з барменом про все, що йому наболіло, про важкі будні, несправедливість та непотрібність життя. Бармен намагається слухати, максимально зрозуміти клієнта. Однак у кожного свій погляд на ті чи ті проблеми. От такою і виявилась книжка – екзистенційна, про незакриті гештальти, людський вибір та помилки.

Чогось цілісного, сюжетно-конкретного не варто очікувати від цієї книги. Це скоріше потік свідомості, який засідає в людській голові, а одного разу просто вибухає на всіх, хто знаходиться поруч. Книжка естетична, мова, хоч і наснажена різноманітними психологічними термінами, епітетами й численними метафорами, проте досить доступна, зрозуміла кожному. Читаючи, важко перервати цей потік думок. Тому читати її було легко та швидко.

Чи отримала задоволення від книги?

І так, і ні. В момент читання – все було непогано. Однак післясмаку не лишилось, бажання колись перечитати – теж. Висновки робіть самі.

"Ми боїмось не вибору, а його наслідків, незнання, як реагувати на неочікуваний підсумок: незадоволенням, протестом чи смиренним примиренням". "Життя триватиме, навіть коли ми його ігноруватимемо". "Не існує ані стабільності, ані гарантій, щастя швидкоплинне, і тільки кохання – вічне. Щоправда, об'єкти кохання змінюються".