Цитаты из книги Dandelion Wine

Иногда мне начинает казаться, что люди сами ищут смерти. Сегодня вечером ты ведешь себя престранно.

Любовь первой стадии, то есть влюбленность, Фишер определяет с медицинской точки зрения как сочетание двух серьезных психических расстройств: невроза навязчивых состояний и невроза, вызванного страхом.

Дуглас поднимется в свою комнату в полнейшей темноте ; он лишь чувствовал своё лицо , но он не видел ничего , даже собственных кулаков , и опять и опять твердил себе : " Я зол как чёрт , я взбешен я его ненавижу , я зол как чёрт , я его ненавижу !"

Дружина сіла поруч нього на лаву-гойдалку, в самій нічній сорочці, не надто худа, якими бувають сімнадцятирічні дівчата, коли їх ще не люблять, і не надто повна, якими бувають п'ятдесятирічні жінки, коли їх уже не люблять,- а саме в міру, налита й міцна

- Томе! - мовив він. А тоді тихіше:- Томе... Чи всі і люди на світі... знають, що вони живі? 

Взрослые и дети - два разных народа...

Если тебе что-то нужно, добивайся сам...

-Спятил! -Всегда был такой...И всегда буду.

- Всем зевнуть! Всем вставать! Огромный дом внизу ожил. - Дедушка, вынимай зубы из стакана! - Дуглас немного подождал. - Бабушка и прабабушка, жарьте оладьи!

Они рвали золотистые цветы, цветы, что наводняют весь мир, переплёскиваются с лужаек на мощёные улицы, тихонько стучаться в прозрачные окна погребов, не знают угомону и удержу и всё вокруг заливают слепящим сверканием расплавленного солнца.

Вокруг гудят пчёлы - это вовсе не пчёлы, а целый мир тихонько мурлычет свою песенку.

Каждый раз,когда мы разольём его (вино) по бутылкам,у нас остается в целости и сохранности кусок лета двадцать восьмого года.

Дугласові не раз кортіло запитати: «Бабусю, чи не тут і починається світ?» Бо ж напевне тільки в такому місці йому й належало починатися. Атож, саме кухня була центром світобудови, все оберталося навколо неї, вона являла собою той наріжний камінь, на якому тримався весь храм.

— Є люди, що надто молодими впадають у зажуру. Начебто й причини ніякої нема, але такі вже вони, мабуть, уродилися. Від усіх інших вони різняться тим, Що їх легше вразити, довести до сліз, вони швидше занепадають духом, довше пам’ятають кривди і, як я сказав, надто рано починають журитися. Я це знаю, бо й сам із таких.

Часом те, що почуєш уві сні, ще й більше важить, його краще чути, і воно доходить до глибини душі.

...пішла собі далі крізь хвилі теплого вечірнього повітря, що здіймалися над розжареним за день тротуаром. Здавалося, ступаєш по твердій скорині свіжоспеченого хліба. Тепло линуло вгору по ногах, заповзало під плаття, скрадливо, але приємно огортало все тіло.

...мені дуже хороше, коли я ввечері лягаю спати. Оце тобі справді щасливий кінець кожного дня. А вранці прокинусь і думаю: хтозна, який він буде, цей день, — може, геть поганий. Та досить тільки згадати, що ввечері я знову ляжу спати, як усе стає гаразд.

...коли чоловік помічає, що жінка має в голові сякі-такі мізки, він звичайно мерщій дає ходу. Певно, вам не раз траплялися розумні жінки, але вони вміло ховали від вас свій розум. Щоб знайти рідкісну комаху, треба добре пошукати. Позазирати в темні щілини.