Душа окаянна

Початок ХІХ століття. Більша частина українських земель, здавалося, назавжди опинилася під владою російського імператора Петра Першого… Попівську доньку Марфу, яка всупереч батьковій волі зогрішила з безрідним наймитом, змусять позбавитися дитини та віддадуть силою у дружини старому полковнику. За таке не дочекається чоловік від неї вірності! Але про зради направо і наліво забула Марфа, лишень побачила полковникового сина Андрія. А той і собі покохав горду красуню… Та старий Мирон не відпустить ...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,1

27 оценок

5
37%
4
48%
3
11%
2
4%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 31Хотят прочитать 21

Рецензии

ami00
8 декабря 2018
Незрозуміла шаблонність
Минали, танули у небутті нові днини, й життя проходило за ними, лишаючи за собою те, що ще вчора було дійсністю. А тепер поволі робилось минулим.
Це вже друга книга авторки, що потрапила до рук. Першою була Катерина. Проте, якось не посіла вона особливого місця в прочитаному. Бувають книги, після прочитання яких порівнюєш всі інші ще довгий час (так в мене було з Ірвіном Шоу «Люсі Краун» - коли пів року не могла «відійти» від сюжету і порівнювала все перечитане з нею).
В цій книзі присутнє ВСЕ – і кохання, і зрада, і батьківський підступ, і невдале заміжжя. Намішано, напхано, але читати можна. Ось тільки, кінець мені якийсь вже «перегрітий» вийшов. І ще, якось цікаво було читати про долю Марти, але після нападу на Батурин – зрозуміла, що авторка переграє.
Занадто якось накинуто шаблонів на фінал. Книга не зачепила. Прочитано, але не вразило.
Чи рекомендувати до прочитання?!? Я не братимуся, бо роблю свій вибір у бік класичної літератури.
А, проте, - спробую прочитати і третю книгу авторки. Для остаточного формування своєї думки про її творчість.
П.С. «Я тебе породив, я тебе і вб’ю!» - цитата з Тараса Бульби. От ніби має зачепити, а тут – просто виходить без родзинки. Занадто перенасичена книга.
Читать далее
5 понравилось
454
Masher1971
15 декабря 2017
Третій роман Дарини Гнатко, особисто для мене, щось середнє між "Катериною" і "Проклятою красою". Звичайний історичний роман про кохання без закрученого сюжету і з явним фіналом, але все ж є в ньому щось таке, що викликає інтерес до сюжету і затягує дочитати книгу до кінця. Можливо, життєвість історії та переплетення долі героїв із долями тодішніх і сучасних людей, точніше схожість певних моментів.
Сильна і владна людина не може повірити в те, що колись стане безпорадною, що її вчинки зараз руйнують долі інших людей і її в тому числі, що нею керує егоїзм, пиха і жадоба влади та лише на смертному одрі всі ці вчинки будуть переосмислені і прийде щире каяття, але чи не пізно?
Перше кохання здається вічним, справжнім та безкінечним, але це буває вкрай рідко і розуміння того що це була всього навсього солодка ілюзія приходить не відразу після втрати цього почуття.
Ненависть і жадоба помсти - не найкращі порадники, але вони здатні міцно і мертвою хваткою утримувати свою жертву до виконання нею своєї чорної місії, а після відпускають, щоб та розбилась на маленькі шматочки від усвідомлення низькості своїх дій і вчинків. Добре, якщо знайдеться хтось хто відкриє очі на справжню суть людського існування і впустить промінь світла в темний морок серця.
"Долю конем не об'їдеш" ще раз переконуєшся в правдивості народного прислів'я читаючи цей роман. Всі події і люди, які є в нашому житті не випадкові, навіть якщо завдають невимовного болю і частково намагаються вбити нашу душу, лише згодом ми можемо скласти пазл в суцільну картинку і зрозуміти для чого це все потрібно.
Роман "Душа окаянна" вартий уваги, хоча б для того щоб ще раз осмислити важливі життєві цінності, життя і своє ставлення до ближніх, особливо до близьких людей.
P.S.: якби ця історія була реальною закінчення було б не таким щасливим, добре що існують книги, які дарують віру в дива і забраковують розчарування.
Читать далее
4 понравилось
431