Місто термітів

Не мова обслуговує державу, а держава мешкає у Домі Мови, як оскаженілий Мінотавр у Лабіринті. Потвора ходить, бігає, повзає фонетичними коридорами, вигризаючи з їхніх мурів бюрократичні сленги і кайдани дебільних правописів, правила вмирання і брехливі означення, якими прикриває свою драконячу шкіру.

"Бійтеся журналістів!" - сказав одного разу Отто фон Бісмарк. "Бійтеся нетверезих і розлючених журналістів!" - уточнимо ми застереження "залізного канцлера". Адже горілка, шнапс, віскі й "конина" різко підвищують творчі здібності пересічного пресового працівника. Сіренький редакційний "щурик", що тихо й мирно пописує щоденну маячню про вивезення сміття та ДТП, після пляшки "Хлібного дару" або "Гріндею" перетворюється на текстового дракона, спроможного повалити уряд

Аудиторія перепризначує знаки, збочує їх, перетворює на покручів. Уявлення про те, що знак презентує собою якусь там реальність, окрім власної, втрачає достовірність. Тепер знаки означають переважно самих себе - вони є симуляціями і, зрештою, всім, що є.