Місто термітів

Не мова обслуговує державу, а держава мешкає у Домі Мови, як оскаженілий Мінотавр у Лабіринті. Потвора ходить, бігає, повзає фонетичними коридорами, вигризаючи з їхніх мурів бюрократичні сленги і кайдани дебільних правописів, правила вмирання і брехливі означення, якими прикриває свою драконячу шкіру.

"Бійтеся журналістів!" - сказав одного разу Отто фон Бісмарк. "Бійтеся нетверезих і розлючених журналістів!" - уточнимо ми застереження "залізного канцлера". Адже горілка, шнапс, віскі й "конина" різко підвищують творчі здібності пересічного пресового працівника. Сіренький редакційний "щурик", що тихо й мирно пописує щоденну маячню про вивезення сміття та ДТП, після пляшки "Хлібного дару" або "Гріндею" перетворюється на текстового дракона, спроможного повалити уряд

Аудиторія перепризначує знаки, збочує їх, перетворює на покручів. Уявлення про те, що знак презентує собою якусь там реальність, окрім власної, втрачає достовірність. Тепер знаки означають переважно самих себе - вони є симуляціями і, зрештою, всім, що є.

як тільки людина була проголошена "альфою і омегою" - найвищою цінністю - сущого, у батьків гуманістично-просвітницької ідеології виникла нездоланна проблема. Двонога "найвища цінність" є смертною. Після сімдесяти-дев'яноста років життя ця "найвища цінність" відкидає копита і врізає дуба.

Жовтий метал - могутній союзник порожнечі.

така розкіш як дії за планом, на війні пасує лише сильнішому. А слабкіший має діяти всупереч планам і задумам.