Крадії пам'яті

Уявіть собі, що одного дня вас повністю позбавили пам’яті. У вас є лише ваше тіло і ваша мова – чи достатньо цього, щоб бути повноцінною людиною? Як дізнатися хто ви, скільки вам років, чи є у вас рідні? Головні герої цієї повісті за допомогою лікарів та слідчих шукають відповідь на ці питання, але найбільше їх турбує інше: хто з ними це зробив і чому? Цей напружений трилер захоплює не лише неочікуваністю кожної наступної фрази, але й тим, що змушує читача замислитися — чи насправді нас те...

Рейтинг LiveLib

4,2

25 оценок

5
48%
4
36%
3
8%
2
8%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 30Хотят прочитать 28

Рецензии

invisible-ar16 марта 2017 г.
Ми, люди, - тварини. Так, звісно, ми наділені інтелектом, який начебто вивищує нас над "братами нашими меншими". Ми можемо поводитись доволі культурно і чемно. Буваємо дуже розумними, а інколи навіть і геніями. Але… вирвіть нас зі звичного середовища, занурте у певні обставини – незнайомі, напружені й критичні, – а на додачу нашпигуйте піґулками і побачите, на кого чи радше ЩО ми перетворимося. Очевидно, той, хто сильніший, – може стати нещадним лютим звіром; хто слабший – безпомічним і терплячим. Мабуть. Бо насправді хтозна, ЯКИМ хто буде, коли... стерти у нього пам’ять. Коли отямлюєшся раптом на галявині голяка, і поняття не маєш, хто ти є і ким ти був. Усе, що маєш – це твоє тіло та інстинкти. Тваринні інстинкти. А поряд – такі самі голі тіла із кришталево-чистими свідомостями. Ось тоді починається найцікавіше. Усе дуже швидко розкладається на полички. Не маючи в пам’яті вантажу минулого, кожен стає тим, ким він Є насправді, проявляється його істинна сутність.
Завжди страшенно любила сюжети (і книжкові, і кіношні), де дії відбуваються в психіатричних лікарнях, де проводять різні психологічні експерименти або ж просто спостерігають за тими, хто не такий як усі. Себто, несповна розуму, як кажуть у народі. Або ж такий, як усі, але потрапив у певні ситуації – незнайомі, напружені й критичні. Мусив потрапити, бо так потрібно комусь, хто спостерігає за всіма.
Усе це - "Крадії пам’яті" Сергія Комберянова. Доволі напружений психологічний трилер з цікавим, захоплюючим сюжетом.
Те, ким у фіналі виявились усі ті люди в реальному житті, як поводились до втрати пам’яті, для мене, зізнаюсь, стало несподіванкою. І це добре, коли розв’язка дивує. Бо час іноді теж краде нашу пам’ять, і саме подив у розв’язці зазвичай найглибше закарбовується у неї.
Читать далее
5
403
Pani_Olenko25 октября 2017 г.
Серпентарій на вигулі
Спершу про хороше: сюжет класний. Семеро людей без пам’яті, у лісі, в умовах штучно побудованої ієрархії проявляють свою справжню суть. Питання: хто вони, хто позбавив їх пам’яті і головне - навіщо? Інтрига "хто ж тут головний негідник" тримала досить довго, не даючи втратити пильність. В принципі, тема, яку можна було б розкрутити на роман, але я вдячна автору, що він цього не зробив, твір вийшов завершений і не відпускав до самого кінця, а найголовніше, відповідь на всі три питання була дана.
Писати поганого про книгу не дуже хочеться, але треба.
Перше - це мова на початку повісті. "Симфонія тілесної краси", "химерні візерунки на дівочій оксамитовій шкірі", чорно-зелені грати смерек, що "римуються" із гратами на вікнах... Якось надто "усю-сю". І все це різко контрастує із закінченням книги. О, ці останні 10 сторінок, в які вкладено всі відповіді! До мови претензій немає, от тільки післясмак... Таке враження, що автор початок писав довго і виважено, підбираючи слова, епітети, описи, до середини книги нарешті розписався, а от до кінця вже втомився від свого дітища і поспішив його згорнути якнайшвидше, та ще й так, що в поспіху забувся, хто у нього господиня маєтку. Ну то таке. Ще трошки про логіку.
Наприклад, навіщо Лікарю втретє повторювати експеримент Мілґрема? Яка від того практична наукова користь? При цьому для експерименту він бере не добровольців, а втягується в кримінальну авантюру із купою свідків. Адвокат головного героя заявляє, що якби його особисто не зацікавила ця історія, то він би не взявся за неї, беручи до уваги "хто ці людини і які в них важелі впливу". Але ж всі ці "людини" такі ж самі постраждалі, як і Іван. І з ким же він зібрався судитися? А поведінка Слідчого після того, як ГГ закутали в гамівну сорочку? Питання, які він ставив? Дякувати Всесвіту, все було не так погано, щоб відразу здогадатися, що "вбивця садівник", але те, що Слідчий не той, за кого себе видає, думка виникла.
Достовірність опису стану та реакцій людей, що втратили автобіографічну пам'ять не мені оцінювати, оскільки я такого досвіду не маю, і сподіваюсь не мати. Буду вірити, що пан Сергій достатньо вивчив це питання, щоб його не лінчували психіатри, неврологи та інші представники психіатричної братії.
Висновок: Не зважаючи на недоліки, книга варта уваги і без вагань дам їй нейтральну оцінку. Для одноразового читання дуже навіть підійде, але перечитувати довгенько не захочеться.
Читать далее
4
544
Irene_Smith20 апреля 2017 г.
Що б ви зробили, якби прокинулись серед лісу, без одягу та без найменшої краплі автобіографічної пам'яті?
Саме ці слова спонукали мене прочитати цю книжку.
Протягом перших сторінок події розвиваються повільно, пізніше відбувається пробудження як персонажів, так і читачів. Розвиток подій та поведінка героїв бентежать, а от розв'язка просто шокує.
4
416

Все рецензии

Цитаты

Noel-1313 декабря 2016 г.
Ми всі однакові всередині, і лише за примхою природи, що мов із глини виліплює наші тіла, вписуємося в певну ієрархією за силою, красою, здібностями.
5
72
merkdin20 февраля 2017 г.
Тієї миті я чітко усвідомив, що без зворотної реакції з її боку мої почуття - це фарс; лише кроки назустріч можуть зробити мене щасливим.
0
125
merkdin20 февраля 2017 г.
Страх паралізував усе тіло, хотілося будь-якої миті звестися на ноги й побігти світ за очі, у саму гущавину, де лише дерева, де немає жодної людини. Від людей, саме від них, усі проблеми й загрози. Чи, првильніше скзати, від цих звірів без пам’яті, яких позбавили всіх здобутків гуманізму. Але тікати я не міг. Поряд із Рувимом, у нього в полоні, була моя найбільша цінність, те, що надає сенсу моєму, по суті, безцільному існуванню без минулого й, можливо, без майбутнього.
0
104