Танго смерти

— ...людина носить у собі ангела, не ангела–охоронця, а ангела, який стогне, ув’язнений у сутінках Душі кожного з нас, і якого рідко, дуже рідко нам вдається вивільнити з кайданів і дати йому свободу, щоб він злетів, вознісся, і тоді… тоді…
— …тоді разом з ним очищається і возвишається душа наша, душа кожного з нас

Любов - це знаєш що? Це така хвороба. Вона триває дуже коротко. А потім... потім уже настає симбіоз двох істот.

Диво завше підстерігає нас, і варто його чекати навіть у час найбільшої зневіри і найбільшого розпачу.

Чи хтось може бути на сто відсотків певним, що він бодай трохи не жид?

Справжній поет ніколи не зможе витлумачити жодного свого образу чи метафори. На це здатен лише графоман.

Не вір жінці, вину і світлу місяця!

Один-єдиний ангел, який заховався в жінці, може виправдати перебування у ній сотні чортів.

Ніколи не беріть до рук книгу, в якій заходить сонце, бо то може бути ваше сонце...

Бо людина носить у собі ангела, не ангела- охоронця, а ангела, який стогне, ув'язнений у сутінках душі кожного з нас, і якого рідко, дуже рідко нам вдається вивільнити з кайданів і дати йому свободу, щоб він злетів, вознісся, і тоді разом з ним очищається і возвишається душа наша, кожного з нас.

Мистецтво, як поганський бог, завше потребує жертв. І хто цих жертв не складає - розчиняється у просторі. Такий закон.