
Ваша оценкаРецензии
Niakris5 марта 2016 г.Читать далееЯ очень люблю Карпаты. Как и во всех горах, в них есть волшебство и своя особая атмосфера, но в то же время они не пугают, а наоборот - очень уютные и даже какие-то домашние. В детстве я каждый год ездила в Карпаты в летний лагерь, и так легко было представить, что вон за тем большим валуном прячется мавка, в ледяной воде живет водяной, а когда поднимаешься на гору, то стоит лишь свернуть с дорожки, как попадёшь в волшебную страну.
Эта книга - набор коротких рассказов про жителей Карпат. Рассказы совершенно не связаны между собой, но каждый пропитан вековой народной мудростью, читаешь про этих людей и просто видишь за их спинами тени предков. Простая жизнь со своими нехитрыми радостями, но очень добрая и светлая, навевает смутную ностальгию. А старые фотографии на страницах книг помогают лучше погрузиться в ту самую атмосферу повседневной жизни в горах, которую автору и без того удалось хорошо передать.151,4K
lastivka23 мая 2016 г.Це не книга, а справжні чаклунські чари. Цілющі, але часом гіркі - як мед, як чай з гірських трав, як життя... Як отой скарб, що заховано глибоко в душі, ті незабутні карби, як той світ, до якого я, може бути, коли-небудь знайду дорогу.
6663
bronzovka16 апреля 2020 г.Читать далееКНИГА МИРОСЛАВА ДОЧИНЦЯ "КАРБИ І СКАРБИ»
вийшла друком у 2015 році.Книга, немов оклик у натовпі. Вона схожа і на випадковий погляд, і на тиху мелодію, на щось, втаємничене і до болю знайоме.
Якимось відчуттям справжності віє з її сторінок.
А ще більший колорит справжності дають світлини із життя карпатців.Тканина книги плететься із оповідань, що ілюструють життя трудівників, «правильне» життя.
Але тези ці без штучного моралізму, а яскраві та живі. А часом навіть вражаючі.
Я не критик, не науковець і не публіцист, але назвала б Мирослава Дочинця найбільш глибинним та народним з сучасних українських митців живого художнього слова.
Деталі побуту селян назбирані та вимальовані з неприхованою любов’ю та повагою.
Книга знайомить нас з цілим світом карпатської людини.
Світом реальним, предметним, та духовним.
Герої його нарисів – звичайні люди, працьовиті, вправні, цілісні.
Вони бережуть свої першовитоки, свій «дивний, заповіданий, зачарований світ під небесним куполом».Найбільше сподобалися оповідання «Камінь терпіння» та «Пташка-домашка».
Праця цих людей - це і подвиг, і спосіб життя.
Смиренність – як світовідчуття Людини на Землі.
Мудрість – як нагорода за чесне життя.Дуже розважлива, красива і приємна українська книга!
5367
v_kalyta29 января 2017 г.Час зупинитися
Читать далееШалений темп, в якому рухається сучасний світ, віддаляє нас від самих себе. У гонитві за примарними — й часто зайвими — цілями втрачаємо радість життя, мир у душі, рівновагу. Не виживання, а марна слава й прагнення розкоші штовхають нас у ярмо вічної заклопотаності. «Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись» (Мт. 6:25), — застерігає Ісус Христос від поширеної у ХХІ столітті облуди.
На цю євангельську істину спирається й Мирослав Дочинець у збірці коротких оповідань «Карби і скарби», та ілюструє їх прикладами з життя карпатських горян. Воно з першого погляду здається диким. Людині, просякнутій духом тимчасовості, важко його сприйняти. Важко дійти до нього, коли мислиш раціонально й прагматично.
Щоби наблизитися до героїв книжки, потрібно відкрити серце. Нехай вони відірвані від благ цивілізації, та вони щасливі. Хто з нас, кому щоденно доводиться вирішувати тисячі справ за допомогою новітніх винаходів, може цим похвалитися?
І непотрібно у пошуках щастя долати астрономічні відстані, переборювати зовнішні труднощі, наражатися на небезпеки. Досить змінити свої зашкарублі погляди на життя, зменшити вимоги від нього. Достатньо цінувати те, що тобі дає Бог у цю мить. Дає талант і ремесло, як героям оповідань «Князь дерева», «Пташка-домашка» — гідно служи іншим, вкладай у справу всю свою любов, роби її неквапливо, сумлінно. Дає випробування — з вдячністю приймай («Камінь терпіння») й використовуй собі на порятунок («Там камінь плакав»).
Таких ситуацій у своїй книжці Мирослав Дочинець наводить багато. Кожна із доль може навчити нас хорошому: любити, бути щасливими, розвивати свої чесноти, жити в гармонії з Богом, людьми, природою, самим собою…
Не обійшовся Мирослав Дочинець у цій книжці й без Світована — чи не центральної постаті його прози, яка від одного твору до іншого вдосконалює й просвітлює душі читачів своїми простими житейськими порадами. Своїм життям і словом карпатський мудрець спонукає всіх до пошуку та служіння Істині, до якої він сам крокує через терни.
Спілкуючись із ним, автор, а заразом і уважний читач, збагачує свої знання про живу природу рідного краю, про яку ми насправді знаємо дуже мало. І це не скупі енциклопедичні відомості, а мудрість, сповнена любов’ю до всього, що створив Господь.
Книжка Мирослава Дочинця «Карби і скарби» буде доречною нам усім: і тим, кому треба зупинитися в шаленій круговерті буденності, й тим, хто вміє зайвим справам сказати «ні», але прагне глибшого самопізнання та просвітлення Істиною.
2487
Esmidt15 ноября 2016 г.Надзвичайно приємно поринати у світ цієї книги. Прекрасна мова з великою кількістю діалектизмів, описи традицій, повір'їв, мудрість наших предків. Багато оповідань просто таки западають у душу.
АЛЕ чим ближче до кінця книги, тим більше розвіюється магія. Чи то автор поспішав, чи вже не знав, що туди вліпити, але останні оповідання - то вже просто набір речень. Кінцівка зіпсувала всі враження.2384
RoksolanaKalita31 октября 2022 г.Спокійна, хороша, приємна книжка
Читать далееСмішна і водночас філософська книга про життя людей на Закарпатті в 20 столітті. Це авторські спогади про людей, яких він зустрічав, про їхні долі: дідусь, що лікує хвороби; жінка, яка стикається зі смертю кожен день, бо заробляє на життя тим, що обмиває та готує мертвих до похорону; ціркус, тобто цирк і доля юної циркачки, яка мала тіло, ніби без кісток; жінка, яка берегла своє дівоцтво до самої смерті; тямущий Йонко та ін. герої.
Книга містить цікаві старовинні фотографії закарпатців, а також словник закарпатських слів. Хоча і вона невелика, але я кожну сторінку заглядала в словник, бо багато незнайомих слів (куча = занедбана хата, босорканя = відьма, умліока = в одну мить, маржина = худоба, ачей = мабуть, фіґлі = жарти, челядинка = жінка та ін.). На середині книги і далі прочитання давалося легше, бо почала розуміти значення деяких слів, дещо вже зустрічалося і запам'яталося, але спочатку читання цієї книги нагадало мені ходіння по хащах і те, як я колись у молодшій школі, потрапивши вперше до Мукачева, Ужгорода запитувала маму чи ми не закордоном. Слова дуже незвичні і не завжди вдається втямити.
Книга має шарм, особливому атмосферу, дух неписьменних людей, які говорять тверезі істини. Мій улюблений герой - це дідусь, який лікував хвороби, розумів птахів, дерева, природу, бо деякий час жив відлюдником. Читаючи, відразу потрапляєш в інший спокійний світ, світ Карпат і Закарпаття.
Автор, що сам родом із Хуста, Закарпаття, легко описує побут, запрошує нас у мандрівку, постає спостерігачем і допитливим учнем, який вчиться у цих людей мудрості, показує нам світогляд і думки закарпатців того часу.
Содержит спойлеры1102