Ваша оценкаЦитаты
Аноним27 мая 2016 г.Коли ми сягнемо кінця свого тривку, єдине, що матиме якусь вагу, - се та любов, яку ми віддали й дістали. У своїй подорожі в наступний світ єдине, що ми зможемо взяти з собою, - се любов. Єдина річ, яку залишимо в сьому світі, - се любов. Якщо її немає, то померлі забуті ще до смерті...
21,4K
Аноним16 апреля 2020 г.«- То біль любови. Не треба боятися його. Се радше дар, як напасть… Любов не лише пушить, але й сушить… Не так, як инших? Звідки ти знаєш про иншу душу?! Ніхто достеменно не занє про те, що може бути між двома. Якщо се правдиве, воно в кождого особливе… Не бійся дитино, ні на кого не зважай, ніхто не в силах порушити чару вашого світу, крім вас самих…»
1401- Аноним16 апреля 2020 г.Читать далее
«Хати Матвій не ставив, не будував, а вивершував. Утверджував стінами захист і спокій. Як будується корабель для далекого плавання, так і людське житло для довгого життя роду. Хата, як і людина, мала стояти лицем до сонця, спиною до вітру. Вона й схожа була на жінку. На розповнену, порідну жінку, готову пригорнути до лона доброжиток світу. Вона радо приймає пожильця, як мати дитину. Перед і зад хижі були ширшими за тулуб, поріг високий, а одвірки низькі, аби входило туди лише чекане. Вікна пропускали скупе світло й стерегли цінне тепло. Пройми в них маленьки, аби ти зсередини бачив усе і всіх, а тебе – ні. Аби тут було затишно й безпечно людині, як звірині в лігві й птиці в дуплі… »
1190