Sjakie en de chocoladefabriek

При кінці стола кілька умпа-лумпів старанно малювали на цукерках нові й нові личка.

• Ось вони! - вигукнув містер Вонка. - Квадратні цукерки, що обертаються круглими!
• Не бачу, щоб вони ставали круглими, - знизав плечима Майк Тіві.
• Вони все ще квадратні, - погодилася Верука Солт. - Абсолютно квадратні.
• А вони і є квадратні, - сказав містер Вонка. - Я не казав, що вони не квадратні.
• Ви сказали, що вони круглі! - наполягала Верука Солт.
• Я такого не казав, - обурився містер Вонка. - Я казав, що вони обертаються круглими.
• Але ж вони не обертаються круглими! - не вгавала Верука Солт. - Вони квадратні!
• Аж ніяк вони круглими не обертаються! - зірвалася на крик Верука Солт.
• Веруко, дорогенька, - втрутилася пані Солт, - не звертай на містера Вонку уваги! Він тебе обманює!
• Шановне старе опудало, - відказав їй містер Вонка, - сходіть і вправте собі мізки!
• Як ви смієте зі мною так розмовляти! - обурилася пані Солт.
• Ой, мовчіть, - урвав її містер Вонка. - Дивіться всі! - Він витяг з кишені ключа, відімкнув двері, розчинив їх навстіж... і раптом... на звук відкривання дверей усі малесенькі квадратні цукерочки почали хутко обертатися круглими личками до входу, щоб бачити, хто прийшов. Врешті, всі круглі крихітні личка на цукерках обернулися до дверей і дивилися на містера Вонку.
• От бачите! - переможно вигукнув той. - Вони обернулися круглими личками! І нема чого сперечатися! Це квадратні цукерки, що обертаються круглими личками!

- О, що то за насолода, ці лизальні шпалери! - крикнув, пробігаючи, містер Вонка. - На них намальовано фрукти: банани, яблука, помаранчі, виноград, полуниці, дріманиці...

• Дріманиці? - не зрозумів Майк Тіві.
• Не перебивай! - вигукнув містер Вонка. - На шпалерах намальовано різні фрукти, і якщо лизнути малюночок з бананом, то він має смак банана. Якщо лизнути полуницю, то вона смакуватиме, як полуниця. А якщо лизнути дріманицю, то вона буде на смак точнісінько, як дріманиця...
• А яка на смак дріманиця?
• Ти знову щось бурмочеш, - скривився містер Вонка. - Наступного разу говори голосніше. Ідемо далі! Швидше!

Телевизор — не игрушка,
Не забава, не игра…
Это — хитрая ловушка!
Это — Черная Дыра!

Нажимает мальчик кнопку.
Тихий слышится щелчок —
И, глядишь, попал в коробку
Несмышленый дурачок!

Он едва вскочил с постели,
А уже включает теле.
И сидит, сидит, сидит…
И глядит, глядит, глядит…

Пусть в квартире наводненье!
Пусть пожар, грабеж, обвал..
Теле-мальчик с наслажденьем
Смотрит новый сериал!..

Если маленький ребенок
Смотрит в день по пять картин,
Вырастает из ребенка
Удивительный кретин.

Не расстанется с экраном,
Хоть тащи подъемным краном…
Увидал малютка клип,
Сел к экрану — и прилип!

То ль бежать за тягачом,
То ль — в больницу, за врачом!

А порою из экрана
Лезет Черная Рука,
Возникает из тумана
И хватает паренька…

И наивный теле-мальчик
Исчезает в теле-ящик!

Подбежит к экрану мать,
А ребенка не видать!..
А потом по всем программам
Просит детку передать!

Знать и детям непослушным
И родителям пора:
Телевизор — не игрушка!
Это — Черная Дыра!

"Я, Вилли Вонка, решил позволить пяти детям (имейте в виду: только пяти, и не больше) посетить в этом году мою фабрику. Эти счастливчики увидят все мои секреты и чудеса. А в конце путешествия каждый из посетителей получит специальный подарок – столько шоколада и сладостей, что хватит на всю жизнь! Итак, ищите золотые билеты! Пять золотых билетов уже отпечатаны на золотой бумаге и спрятаны под обыкновенными обертками пяти обыкновенных плиток шоколада. Эти плитки могут оказаться где угодно – в любом магазине, на любой улице, в любом городе, в любой стране, в любой части света, на любом прилавке, где только продается шоколад Вонки. И эти пять счастливых обладателей золотых билетов будут единственными, кто посетит мою фабрику и увидит, что там внутри! Удачи всем вам и счастливых находок!"