Кайдашева сім'я. Повісті

Кайдашиха почала говорить тихо, але так тихо, що було чути на все подвір'я

Багата Лавра не спромоглася поставити гостинницю для народу, хоч збагатіла народними грішми.

— Хто тебе знає, чи ти гордий, чи ти пишний, чи гордо несешся? Я не знаю, чи ти мене вірно любиш, чи з мене смієшся. Ще й слави на все село наробиш...
— Я не гордий, я не пишний й гордо не несуся. Я тебе, Мотре, щиро люблю і з тебе не сміюся.

За вовка промовка, а вовк і в хату!

...сама, як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять.

Коли в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть.

Її міцна душа задавила в собі всі сльози, та не задавила свого безталанного кохання.

В борщі була сама за себе бутвина та квас; подекуди тільки плавали таргани замість м'яса.

Ой важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде вона моєю: в'ється, як в'юн в руках, та коли б не вислизнула з рук.

В чужих руках шматок хліба все здається більшим.

Гарна... мордою хоч пацюки бий

В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліно

Рідна мати і б'є, та не болить, а свекруха словами б'є гірше, ніж кулаками.

Не махайте на мене руками, бо й у меня руки є!

Не питай старого, а питай бувалого

Старий Кайдаш тільки рукою махнув, розпрягаючи воли: були пани, шляху не розкопали, настала волость, а шлях все-таки не розкопаний.

Кайдашева сім'я