Живи просто - проживеш понад дев'яносто (с) прабаба Лепестина
Книга розповідає про веселого молодого журналіста Віктора Ситняка та його подорож. На самісінькому початку вже стає зрозуміло, що Віктор - хлопець веселий та балакучий, свій страх перед профілактичним щепленням переборює жартиками та каламбурами, що, на жаль, не допомогло і свідомість юнак таки втратив. Перша частина подорожі триває морем, на кораблі Віктор знайомиться з гречанкою Деметрою, яка прагне показати нарешті дітей своїй матері, що залишилась у Греції, з молодим подружжям, зі жвавою бабусею, якій до усього є діло, а мрія усього життя - побачити Палац Дожів у Венеції. Компанія разом відвідає кілька країн, читачі дізнаються трохи про складну політичну ситуацію в сонячній Елладі, вислухають історію старого югослава, спробують сливову наливку, посумують над тим, як роки та війна розлучають близьких, дізнаються про деякі екзотичні страви і традиції, помилуються італійським мистецтвом... Найцікавіша та найщемливіша історія чекає наприкінці, коли кілька історій сплетуться в одну. Правду ж кажуть, що ніщо не просто так і випадкових супутників не буває.
Також у книзі представлені веселі сатиричні оповідання: "Діабет": про те, як несподівана поведінка може перевиховати якісніше, ніж звичні очікувані докори; "Психологію треба знати": що робити зі сварливими людьми, яких хлібом не годуй, а дай на когось поверещати; і багато інших. Написано гарно, читається легко, одразу видно, що автор не лише письменник, а й репортер, тому герої зрозумілі, яскраві та близькі, а влучні фрази дуже добре запам'ятовуються, от уже багато років про натовп у транспорті я іноді думаю цитатою Василя Большака:
Ну нехай я їду у справах, а всі люди ж куди?
Перечитувала книжку безліч разів, тому сміливо можу рекомендувати.
4 понравилось
