Огонёк далеко в степи

Общаясь с нынешними школьниками, я понимаю, насколько они не любят украинскую литературу, ведь главными темами были голод, война. И в чем-то я их понимаю. Но все-таки это наша литература, которая показывает современному читателю то, чем жили наши предки. А что они еще видели? В прочитанном романе "Повія" автор показал нам широкое полотно жизни украинцев разных сословий, городских и сельских и т.д. Мирный показывает различные характеры, как положительные, так и отрицательные. А вот в этой маленькой повести Тютюнник рассказывает нам о короткой судьбе маленького мальчика-сироты. И невольно задумываешься - а сколько же таких детишек было в то время? Маленький Климко сам умеет и убрать в доме, и печь растопить, и постирать, и кушать приготовить. Его родители умерли, вскоре погибает и его дядя. Мальчишка остается сам. Но он не опускает руки. С ним начинает жить его друг, потом они уговаривают жить с ними и свою учительницу с новорожденной Олечкой. И тут мальчишке приходит мысль пойти за солью. Поражает то, что он верит в лучшее, верит в то, что дойдет и наберет соли. Он готов помогать всем. Не всем взрослым хватает такой внутренней силы и силы духа...

Твори письменника, не дивлячись на їх невеликий об'єм, проймають своєю відвертістю, реальною правдивістю, картини, що яскраво вимальовувались в уяві, передавали справжність подій того часу, хоча й трагічного минулого, але то була буденність, життя людей, його сутність. ⠀ Автору вдається розбурхати внутрішні емоції, зачепити так, що хоч-не-хоч, а співпереживаєш героям, переймаєшся їхніми переживаннями, болями, турботами. Ти ніби проживаєш усі моменти разом з героями: долаєш кілометри до Слов'янська за сіллю разом з Климком; сидиш з Василями і Павлом у проваллі, вичікуєш за розмовами, аби скуштувати абрикос діда Штокала; спостерігаєш як поночіє в хаті рано, особливо взимку, як снують тіні, стають по кутках; разом з Марфою очікуєш листа від Мишка, яке написане не їй, щоб лише потримати його, притиснути до грудей, поцілувати зворотню адресу. ⠀ Талант Григора Тютюнника захоплює. Мов якась магія - словом перенести в іншу реальність й прожити й відчути усі моменти життя персонажів.