Малий апокаліпсис

Так, у кінці; десь у незнаному кінці мусить бути справедливість.

Краще один розумний читач зі справжньою літературою в руці, аніж десятки дуболобів з туалетним папером у жмені.

Я стужився за мужчинами. Справжніми мужчинами, із честю й гідністю. Стриманими, мужніми, аскетичними, шляхетними. А тут довкола маленькі жіночки в штанях. Мужeподібні жіночки з довгим волоссям, із мереживом, із викотами. Хтиві, жадібні, безсоромні баби з пенісами, захованими в мереживних трусиках. [...] а я прагну мужчин. Моє покоління мужчин вимерло. Я зостався сам із шльондрами, бабeнятами, мудилами й гину, бо все проти мене. Усе мене шмагає, ображає, виштовхує із життя.