Цитаты из книги Малий апокаліпсис

Так, у кінці; десь у незнаному кінці мусить бути справедливість.

Краще один розумний читач зі справжньою літературою в руці, аніж десятки дуболобів з туалетним папером у жмені.

Я стужився за мужчинами. Справжніми мужчинами, із честю й гідністю. Стриманими, мужніми, аскетичними, шляхетними. А тут довкола маленькі жіночки в штанях. Мужeподібні жіночки з довгим волоссям, із мереживом, із викотами. Хтиві, жадібні, безсоромні баби з пенісами, захованими в мереживних трусиках. [...] а я прагну мужчин. Моє покоління мужчин вимерло. Я зостався сам із шльондрами, бабeнятами, мудилами й гину, бо все проти мене. Усе мене шмагає, ображає, виштовхує із життя.

Зло наче темрява. Триває вічно. А добро — тільки проблиск, миттєва перемога над темрявою. Добро смертне.

Ніколи не відомо, чого слід чекати.

Ми всього лише крихти білка в жахному кремово-вогнистому Всесвіті.

Знаєте, здається, кінець світу недалечко. Чому все валиться? І Схід, і Захід. Початок кінця світу. Втім, цей кінець може тривати довго. Цілі століття.

Ті, що могли б зрозуміти, давно відійшли, а ті, що лишилися, ще не розуміють.

Характер — це відсутність сумнівів, характер — це наполегливість у здійсненні своїх намірів, хай навіть безглуздих, характер — це відсутність фантазії, характер — це вроджена тупість, характер — це нещастя людства.

Я сам бачив війну, це жахливе безумство ссавців, котрі мордують одне одного аж до остаточного знесилення.