Собрание сочинений в десяти томах. Том 2

Захотелось хорошего классического детектива! И так как я не смотрела и не читала "Собаку Баскервилей", выбор не заставил себя ждать.

Умный, хитрый и высокомерный Шерлок Холмс как всегда блестяще распутал дело о старинном родовом проклятье. Первую половину книги я подозревала всех (происки Агаты Кристи дают о себе знать), но все же остановилась на одном персонаже и в итоге угадала. Именно угадала, так как улик против остальных тоже было предостаточно. Поразительно, но каждая деталь, даже самая незначительная, имела скрытый смысл. И как же было приятно читать последнюю главу, где Шерлок всё расставил по своим местам. В который раз убеждаюсь, что в детективах самый любимый момент - это конец книги.

Оповідання «Постійний пацієнт» розповідає про дивні події, що останнім часом стали траплятися у житті лікаря Травельяна та його начальника. До доктора одного разу приходять двоє: один хворий на різновид нервової хвороби чоловік та бугай, що називає себе сином цього чоловіка. З цього моменту починається загадковий перебіг подій, який закінчується настільки трагічно, наскільки і зрозуміло. А заслуги Холмса в цьому розслідуванні важко переоцінити — настільки вони геніальні. «Постійний пацієнт» — черговий майстер-клас від Холмса, який, проте, не розкриває нам нічого нового про особистість Шерлока, чим могли похвалитись попередні оповідання.

Оповідання «Рейґетська загадка» розповідає про те, як одного разу, після важкої нервової перевтоми, доктор Ватсон забирає свого друга на відпочинок до спокійного містечка Рейґет. І хоча метою Ватсона було повне ізолювання Холмса від навколишньої метушні та проведення часу наодинці з природою, його задуму не судилося збутися. Приїхавши на відпочинок, наші друзі дізнаються про серію пограбувань, що переросла у вбивство. Усі докази — розірваний клаптик паперу у руках мерця, але і цього виявилось цілком достатньо, щоб кинути виклик Холмсу, від якого той не міг відмовитись. Адже для Шерлока заплутана справа — то краще за будь-який відпочинок.

Наконец-то! Наконец-то Ватсон начал развиваться и даже как-то поумнел!

Примерно под таким впечатлением было прочитано добрые две трети книги.
Хотя, может быть, на самом деле сказывается отсутствие рядом Шерлока Холмса, на фоне которого Ватсон выглядел не слишком интеллектуально.

В любом случае, книга весьма интересна и насыщена. Не может не радовать всё меньшее количество банальных загадок, которые ставят героев в тупик. Были вещи, о которых можно догадаться, но их было не слишком много и это не испортило хорошее впечатление от книги.

Из минусов хотелось бы выделить некоторую затянутость, впрочем, не слишком явную.