Особисто Я Особисто Тобі

Є речі, які повинні жити лише в тобі. Стосунки не вічні, а люди не ідеальні, і коли вони тебе підведуть чи образять, стане дуже гірко від того, що болю завдає маленька частинка твоєї ж сутності.

- Думаєш, що нарешті знайшов єдину?

• Навряд, - посміхнувся. Я давно перестав розуміти жінок та їхні потреби. Якщо надто наполегливий, вони вважають тебе занудою, а коли покидаєш ці спроби, називають слабаком.
• Хочеш правди? - запитав Ігор. - Просто треба знати, кого добиватись, а не всіх потроху, як ти робиш.

А де шукати правди? Вона у кожного своя. Питання в тому, чи люди вгадають, що хоче почути співрозмовник...

Чкою б дорогою ти не пішов, всеодно прийдеш туди, де маєш бути.

Це корисне вміння: знати, коли покидати життя інших.

А стосунки не планують, нічого наперед не обіцяють та ні в чому не присягаються. Стосунки самі з'являються - ніколи не намагайтемь їх зав'язати.

Інколи одна фраза може заповнити всі раніше утворені щілини.

Я повірю у всяке кохання. Навіть на відстані, навіть між друзями, та не в стандартне, звичне, типове. Такого не існує, воно завжди особливе, таке, яке неможливо описати.

Роздуми про минуле, як фатальний гріх у стосунках. Перестаньте копатись у вчорашньому смітті, бо самі не помітите, як опинитесь в компанії викинутих речей.

... все інше не має значення, мабуть, тому, що це просто кохання, а відстань - це лише згаяні дні.

Є така категорія людей, непримітних на перший погляд, які нічим особливим не зачіпають. Ти просто починаєш спілкуватись з ними, але пройде час і зрозумієш - втягнувся настільки, що вже жити не можеш без цієї особи.

Самопожертва інколи буває зайвою, а штучно створені умови - недоречними.

Коли не живеш однією, а всіма по-трішки, то не потрапляєш в беручкі сіті кохання. В них опиняєшся, коли перестаєш бути собою, коли вдаєш почуття і вигадуєш емоції, коли стараєшся підлаштуватися під людей, а потім в певний момент заплутуєшся, стираєш з себе увесь "макіяж" і вже не знаєш, що нанести далі.

... я боровся із власними сумнівами, з численними "за і проти", зупиняючи власне "але" через яке люди втрачають найкращі моменти, остерігаючись, замість того, щоб ризикувати, не розуміючи, що переможуть у будь-якому випадку, здобувши або щастя, або досвід.

Дуже легко забути людину, коли її немає поряд.
Ні. Неправда!
Дуже легко забути почуття до людини, коли її немає поряд.
Ні. Не вірю!

Людей неможливо забути…

Кохання. Воно не має меж... Ми або наповнені цим почуттям, або позбавлені його.

Є така категорія людей, непримітних на перший погляд, які нічим особливим не зачіпають. Ти просто починаєш спілкуватися з ними, але пройде час і зрозумієш - втягнувся настільки, що вже жити не можеш без цієї особи. Такі люди безжалісно затягують у свої тенета і довго не відпускають.

У кожного з нас є свої особові люди, які змушують ламати усі принципи: телефонувати пять разів підряд, прощати образи, вчиняти безглузді непритаманні собі вчинки, губитися у роздумах та мріях, жадати побачитися, не вимагати нічого особливого, просто бути поряд.

Скільки реальних та вигаданих історій, скільки мовчазних фраз та емоційно-насичених сцен, скільки сліз та поцілунків, скільки слів «люблю», «пробач», «прощай»? Це ж скільки останніх шансів, останніх ночей, останніх кілометрів, останніх бонусних хвилин? Скільки? Скільки сюжетів та сценаріїв розвитку стосунків чекають після того, як зустрілись дво?..