Кайдашева сім’я. Гетьман Іван Виговський

Веселое произведение, хотя в школьные годы оно таким не выглядело, поскольку тогда еще особо не был знаком со взрослой жизнью и, соответственно, некоторые вещи смотрелись совсем иначе. Да и тогда насильно заставляли читать, что тоже весьма пагубно влияет на желание и в итоге на мнение. Теперь же я смог оценить юмор совсем другими глазами. Не особо, конечно, понял, когда и где молодые могли успевать зачать детей. Жили и спали всем большим семейством, днем все с утра до вечера работали по хозяйству, а дети все равно рождались. А вообще не знаю, как можно быть такими жадными, ведь родные же люди. Изначальная совместная жизнь мне была понятна, поскольку жить лучше, конечно, отдельно от родителей, чьих бы то ни было. Но потом они готовы были поубивать друг друга из-за груши. Накрывали бы по вечерам общий стол в саду, гуляли и веселились. Нет, нужно ругаться сутками по поводу и без. Хотя, благодаря этому книга то и смешная. А в реальности, конечно, жить так очень печально. Да и перспектива провести всю жизнь на огороде меня тоже не радует. Но читать о таких вечно ругающихся отношениях очень весело, особенно, когда все эти ссоры описаны так хорошо и ярко. Оценка 9 из 10

Темою історичного роману "Гетьман Іван Виговський" недарма стає доба Руїни в Україні. Саме Руїна, а не гетьман Іван Виговський - головний герой твору. Івана Нечуя-Левицького цікавить історичне тло, інтер'єр, на фоні якого відбувається розпад Гетьманщини, держави, вибореної Богданом Хмельницьким. Чому саме постать Івана Виговського? На мою думку, тому що письменник розділяв його політичні вподобання. Він, як і гетьман Іван Виговський, у всьому звинувачував Москву, забуваючи, що не Москва, а Річ Посполита причетна до смерті Виговського. У будь-якому випадку, читати цікаво вже тому, що на прикладі героїв роману можна спостерігати, як ще у ХVII столітті розкололася Україна на Лівобережну і Правобережну. І справа не в берегах Дніпра, а в людських головах. Одні тягнулися до Московії, інші - до Польщі. Ніхто не думав про Україну. Шкода, але такого умілого гетьмана, як Богдан Хмельницький, Україна більше не мала. Ось про кого варто написати історичний роман, і не один.

"Кайдашева сім'я" - це істинна класика української літератури: твір включений в шкільну програму, а театри ставлять по ньому вистави, квитки на які потрібно купувати завчасно за кілька місяців. Чомусь в школі викладач була не досить вмотивована на те, щоб наштовхнути учнів прочитати весь твір повністю. Натомість всі просто прочитали скорочений варіант, аби вистачило базових знань для написання контрольної роботи. І я, на жаль, не виключення. Однак я чомусь більш рада тому, що цей твір потрапив до мене в руки саме зараз, і я змогла його прочитати вже у більш свідомому віці і геть по-іншому осмислити його.

В школі було дуже весело, прямо до сміху, читати про конфлікти Кайдашихи з Мотрею. Але зараз, читаючи, мимоволі ставлю себе на місце Мотрі і думаю, що я би здуріла швидше, аніж мирилась з такою свекрухою.

"Кайдашева сім'я" - це один із тих небагатьох творів, читаючи який, відпочиваєш. Звісно, я щиро співчувала Мотрі і жаліла її, але в той же час в творі немає аж такої драми і трагедії, яка присутня в більшості творах української літератури. Тут описане буденне життя, як воно є, без прикрас. Як і в житті буває, тут присутні конфлікти, сварки, образи... Бо, правду кажуть, що двох господинь на кухні не буває. І автор це вкотре підтверджує в своїй повісті.

Твір актуальний і в наш час: відносини між батьками і дітьми, між свекрухою і невісткою, кохання між чоловіком і дружиною та їх взаємовідносини, життя під одним дахом двох сімей... Автор нас вчиить тому, що потрібно розуміти і пам'ятати, що злагода в сім'ї - основа щасливого життя, а сварки - не найкраще вирішення конфліктів.

На русском языке

"Кайдашева семья" - это истинная классика украинской литературы произведение включений в школьную программу, а театры ставят по нему представления, билеты на которые нужно покупать заранее за несколько месяцев. Почему-то в школе преподаватель была не достаточно вмотивирована на то, чтобы натолкнуть учеников на прочтение всгое произведения полностью. Зато все просто прочитали сокращенный вариант, чтобы хватило базовых знаний для написания контрольной работы. И я, к сожалению, не исключение. Однако я почему-то более рада тому, что это произведение попало ко мне в руки именно сейчас, и я смогла его прочитать уже в более сознательном возрасте и совсем по-другому осмыслить его.

В школе было очень весело - до смеха - читать о конфликтах Кайдашихи с Мотрей. Но сейчас, читая, поневоле ставлю себе место Мотри и думаю, что я бы с ума сошла быстрее, чем мирилась с такой свекровью.

"Кайдашева семья" - это одно из тех немногих произведений, читая которое, отдыхаешь. Конечно, я искренне сочувствовала Мотре и жалела ее, но в то же время в произведении такой уж драмы и трагедии, которые присутствуют в большинстве произведениях украинской литературы, не было. Здесь описана повседневная жизнь, как она есть, без украшений. Как и в жизней бывает, здесь присутствуют конфликты, ссоры и обиды... Потому что, правду говорят, - двух хозяек на кухне не бывает. И автор это еще раз подтверждает в своей повести.

Произведение актуально и в наше время: отношения между родителями и детьми, между свекровью и невесткой, любовь между мужем и женой и их взаимоотношения, жизнь под одной крышей двух семей... Автор нас учит тому, что всегда нужно понимать и помнить, что согласие в семье - основа счастливой жизни, а ссоры - не лучшее решение конфликтов.