Гайдамаки

До видання увійшли твори геніального українського поета, великого Кобзаря — Тараса Григоровича Шевченка (1814—1861), серед яких такі перлини поезії, як «Катерина», «Гайдамаки», «Сон», «Заповіт», що, безперечно, втілили в собі духовне багатство, притаманне українському народові.

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,6

187 оценок

5
21%
4
38%
3
28%
2
8%
1
4%

Ваша оценка

Прочитали 273Хотят прочитать 26

Рецензии

KiraNi
19 июня 2020
История в веках
Время чтения: 27 минут
История о Екатерине, что влюбилась в московского солдата и родила сына Ивана от него. Увы, но даже сейчас осталась проблема, что мужчины уходят не только после рождения ребенка, но и после того как узнали, что их девушка беременна. Читается легко. Шевченко как всегда прекрасно пишет и не снижает планку, но поэма сильно не впечатлила. Будь это повесть или роман переделан на подростковую аудиторию, то было бы интереснее и более цепляло, но, увы, классику не переписать, не изменить и нужно лишь только принимать такой, какая она есть. В целом, советую.
Хотя её поступок был ужасен. Самоубийство не выход и уже, наверное, все устали повторять это везде и каждому. Так проблемы не решают.
До встречи на Луне..
Читать далее
77 понравилось
0
4,6K
KiraNi
2 июня 2020
Пусто, хотя и родное
Время чтения: 21 минута
Писать рецензию на эту небольшую поэму - сложно. Да, здесь моменты и история моей страны, моей родной земли. Но как бы там ни было, при чтении чувств как таковых не было. Хоть и читала я вслух, хоть и хотелось кричать и шептать строчки, а на некоторых моментах глаза заполняли слезы.. Всё равно - внутри ничего не отозвалось. Не хочу как-то расписывать что-то заумное об этом произведении, поэтому просто скажу, что читать или нет - ваш выбор. Вы сами должны понять нужно ли это вам.
До встречи на Луне..
Читать далее
42 понравилось
2
1,6K
sireniti
29 апреля 2014
Доля Івася
Домисли…
А яка могла чекати доля сироту, сина покритки і москаля? Звичайно ж, нічого хорошого не жде таку дитину. Ще змалечку, окроплений материнськими сльозами і горем, він зазнав біду, нужду і злиденність. Він не знав батьківського дому, колисковими йому були материні завивання, іграшками- кущі і квіти. Вся Україна йому була домом, але навіть найкращий степ не замінить отчого порогу, навіть найтепліше літо ніщо, в порівнянні з батьківською ласкою, а заряні ночі - це красиво, коли є де приткнутися.
Що чекає маленького Івасика? А головне - за що? За що йому таке? У чому його вина? Без батька, а тепер і без матері, скитатися по лісам - дорогам, шукати кращої долі? А яка то краща доля? А хіба він знає?
Звичайно ж, нічого хорошого не чекає хлопця. В кращому випадку він знайде прихисток в якійсь сім'ї, що зжалобиться над сиротиною і за важку роботу він отримає притулок і кусок хліба. В гіршому.... Навіть не хочеться думати, що буде тоді. Адже таких, поганих, на жаль, можливостей, море: від смерті до розбійництва.
Та мені чомусь хочеться думати, що Івась виросте справжнім українцем, патріотом своєї країни. Він буде героєм, предком когось із сьгоднішньої Небесної сотні. Тому що українців так просто не здолати. І тому що герої не вмирають!
Читать далее
41 понравилось
43
1,9K