Цитаты из книги Гайдамаки

Єсть на світі доля, А хто її знає? Єсть на світі воля, А хто її має?

Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине;

Вибачайте, люде добрі, Що козацьку славу Так навмання розказую, Без книжної справи.

Не знав, сіромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить...

Не питайте, чорнобриві, Бо люде не знають; Кого бог кара на світі, То й вони карають... Люде гнуться, як ті лози, Куди вітер віє.

Отаке-то на сім світі Роблять людям люде! Того в'яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить...

Ще б плакала Катерина,

Та сліз більш немає.

Шануйтеся ж, любі, в недобру годину,
Щоб не довелося москаля шукать.

Чернобровые, любитесь, Да не с москалями, Москали — чужие люди, Глумятся над вами. Позабавится и бросит — Поминай как звали. А дивчина погибает В горе да в печали. Пусть сама б она погибла, Кляня долю злую, Но еще и то бывает — Губит мать родную. Если есть за что увянуть — Сердце с песней вянет, Люди в сердце не заглянут И жалеть не станут. Чернобровые, любитесь, Да не с москалями: Москали — чужие люди, Смеются над вами.

Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе... умирає... одно зацвіло, А друге зав'яло, навіки зав'яло... І листя пожовкле вітри рознесли. А сонечко встане, як перше вставало, І зорі червоні, як перше плили...

Тоді я веселий, Тоді я багатий, Як буде серденько По волі гуляти!

А розумне ваше слово Брехнею підбите.

Возьміть срібло-злото

Та будьте багаті,

А я візьму сльози — 

Лихо виливати;

Затоплю недолю

Дрібними сльозами,

Затопчу неволю

Босими ногами!

Тоді я веселий,

Тоді я багатий,

Як буде серденько

По волі гуляти! 

Мабуть, добре Московщина
В тямку їй далася!
Бо у ночі тілько й знає,
Що москаля кличе.

Уб’єм брата! Спалим хату!