Кав’ярня на розі

Кав’ярня на розі – чудове місце для зустрічей з найнесподіванішими людьми. Лідці, котра готується до вступу на економічний і підпрацьовує там кельнеркою, пощастило познайомитися з колекціонером забутих книжок. І це змінило життя обох: хтось зумів повернути собі давно втрачений сенс існування, а хтось зрозумів, чому не варто втілювати чужих мрій.

Рейтинг LiveLib

4,2

184 оценки

5
38%
4
48%
3
15%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 203Хотят прочитать 118

Рецензии

Marmosik
30 июля 2015
Не розумію чому деякі читачі вирішили, що події цієї книжки відбуваються у Львові. Невже тому що місто пахне кавою і дощами. Як на мене багато містечок Львівщини пахнуть кавою і дощами. Для мене однозначно пахнуть кавою і Чернівці. В одному місці героїня перераховує декілька видавництв міста, їх лише декілька. А у Львові їх чимало, і вони більш масштабні, ніж просто видавництво релігіїних книжок. Тому для мене це просто невеличке місто Західної України, в якому часто йдуть дощі, в якому цікаві люди гуляють бруківкою під парасолями, в якому можна зайти до кав'ярні і вас пригостять дуже смачною кавою по турецькі, й нагодують юшкою, якщо ви будете голодні.
Книжка читається швидко й легко, не переобтяжена діалектичними словами. Сюжет мені сподобався: в чому сенс нашого життя, чому потрібно йти за власною мрією, а не втілювати нездійсненні мрії батьків, і що було б якби ми поступили інакше. Як правильно сказав один з героїв, іноді краще щоб мрія так і залишалась мрією.
Дуже б хотіла попортатися на полицях колекціонера. Думаю там можна було б знайти багато авторів, які нараз забуті, але яких би почитала з задоволенням. Часи йдуть, змінюється мода, реалії, ідеологія, світовідчуття. І те що колись було цікавим, відходить на другий план, а через деякий час може знову стати популярним, як захоплення античністю. Навіть ті книги які вважаються не цікавими, можливо несуть в собі якусь крупицю інформації про той час коли вони були написані, а можливо лише одне речення з них змінило чиїсь життя, стало відправною точкою в пошуку себе.
Маю надію, що всі герої знайдуть своє щастя, що столяр з пралею таки найдуть потрібні слова, Нелька з вчителем подарують братика чи сестричку Юрчику. Невдаха поет отримає визнання. Роман та Арсен теж віднайдуть своє щастя, їм же близько 40 років.
Мрії Лідки теж збудуться, і тато не буде довго на неї ображатися, за нездійснену його мрію. І перше Лідчине кохання не принесе її великих розчарувань. А в кав'ярні як завжди буде тепло й затишно, і будже пахнути кавою по турецьки.
Русский вариант
Дальше...
Не понимаю почему многие читатели решили, что действие этой книги происходит во Львове. Неужели только потому, что город пахнет кофе и дождями. Как на меня много городков Львовщины пахнут кофе и дождями. Для меня кофе пахнут также Черновцы. В одном месте книги героиня перечисляет издательства городка, их всего несколько. Во Львове их больше, и они более значимые и большие, чем просто издательство религиозных книг. Поэтому для меня это просто небольшой городок Западной Украины, в котором часто идут дожди, в котором интересные люди гуляют брусчаткою под зонтиками, в котором можно зайти в кафе и вас угостят очень вкусным кофе по турецки, и накормят юшкой, если вы голодны.
Книжка читается легко и быстро, не обременена диалектическими словами. Сюжет мне понравился: в чем сенс нашей жизни, почему нужно идти за своей мечтой, а не воплощать не исполненные мечты родителей, и что было бы если бы мы поступили иначе.
Как правильно сказал один из героев, иногда лучше чтобы мечта так и оставалась мечтой.
Очень бы хотела порыться на полках коллекционера. Думаю там можно было бы найти многих авторов, которые сейчас забыты, но которых бы прочла с удовольствием. Времена идут, меняется мода, реалии, идеологии, мировосприятие. И то что когда было интересным, отходит на второй план, а через какое-то время снова может стать популярным, як увлечение античностью. Даже те книги которые считаются не интересными, могут нести в себе крупицу информации о том времени, в котором были написаны, а возможно только одно предложение из них изменило чью то жизнь, стало отправной точкой в поиске себя.
Надеюсь, что все герои будут счастливы, столяр и прачка таки найдут нужные слова, Нелька с учителем подарят братика или сестричку Юрчику. Неудачник поэт получит заслуженное признание. Роман и Арсен тоже найдут свое счастье, им же только близко 40.
Мечты Лидки тоже исполнятся, и папа не будет долго на нее обижаться за не исполненную свою мечту. И первая Лидкина любовь не принесет ей больших разочарований. А в кофейне как всегда будет тепло и уютно, и будет пахнуть кофе по турецки.
Читать далее
21 понравилось
511
Averli
25 июля 2016
Такая маленькая небольшая история, но такая приятная. Вот ее и надо было добавить в серию книг «Теплі історії», ведь по написания она действительно очень милая, а легкая любовная тайна и описания Львова добавляют небольшого приятного колорита, но самое главное, что Львов у меня всегда ассоциировался с кофе и я действительно почувствовала вкус этого напитка, просто прочитав книгу.
Я всегда мечтала попасть во Львов и благодаря Оксане Сайко немного перенеслась в город, почувствовала всю загадочность, весь колорит и немного странных людей. Главную героиню я полюбила с самого начала. Она прекрасно дополняет всю эту историю, и ты просто не можешь стоять в стороне и переживать за нее и ее отношения с тем милым мальчиков. А вся эта небольшая загадка любовная. Странный поэт. Коллекционер книг. Все эти персонажи так прекрасно дополняют друг друга и не надо было писать тысячу страниц.
Хотя мне действительно не хватило истории, просто влюбилась в книгу и все. Мне бы хотелось, чтобы историю о Львове, кофе и любви продолжалась вечно. Все таки, как девушке, мне очень любопытно чем закончились отношения главной героини в конце.
У автора довольно хорошо получилось воссоздать настоящих персонажей, не переступая границы с фантазией. Буду и дальше читать ее небольшие романы.
Читать далее
16 понравилось
552
SaganFra
14 июня 2015
«Кав’ярня на розі» невеличка повість від тернополянки Оксани Сайко буде цікавою не тільки підліткам, як це заявлено в анотації, а і дорослим. Сама атмосфера, сам антураж – бруковані вулички старого міста, кава і книги – все, що мені до вподоби.
В невідомому місті, але чомусь видається мені, що то все ж таки Львів, є чудова затишна кав’ярня. В неї стікаються найрізноманітніші люди. Кожний з них доволі таки унікальна персона. Серед них і поет-невдаха, і вибагливий робітник якоїсь державної установи, і вчитель музики і просто випадкові перехожі. Щоб працювати в такій кав’ярні необхідно бути не тільки вправною кельнеркою, але й вміти лікувати душевні рани, просто бути добрим психологом. Адже кожний відвідувач приносить з собою свій смуток і свої радості до кав’ярні, щедро ділиться ними з Лідкою - кельнеркою. Тут пахне кавою, ведуться напівголосні розмови, зав’язується дружба та спалахує кохання.
Одного разу до кав’ярні заходить незнайомець. Вся його персона сповнена таємниці. Він увесь суцільна таємниця. І захоплення у нього дивне – колекціонувати забуті нечитані книжки. Він заходить до кав’ярні, струшує дощові краплі, замовляє горнятко кави і знайомиться з Лідою. І варто їй на одну лиш мить відвернутися і її книги вже в неї нема. Таким чином книжка Ліди опиняється в колекції Арсена. Дівчина прагне збагнути мету такого захоплення. Але хіба можливо раціонально пояснити мету колекціонування не важливо чого, нехай і книг? Поступово Ліда проникає в таке замкнуте з певних причин життя Арсена і в той же час відкриває своє покликання – бути поряд з книгами, працювати з ними. Адже батько Ліди бачив її економістом, а вона інертно погоджувалася здійснити батькову мрію. Але намагалася знайти себе і от знайшла….
Читать далее
15 понравилось
130