П’ятикнижжя

Потрапило мені до рук це чудове видання. Люблю вірші Грицька Чубая, люблю музику його сина Тараса, тож вирішила придбати для домашньої бібліотеки таку книжку. А то наклад закінчиться, і де її потім шукати. Книжка дуже приємна, справжня перлина. Оформлення студії Аґрафка завжди вражає стилем і смаком. Я захотіла цю книжку, лише побачивши розгорти деяких сторінок.

Багато віршів з цієї книжки Тарас Чубай поклав на музику, і коли я їх читала, в голові сама собою починала звучати мелодія, і як я не намагалася, не могла без неї читати.

Взагалі у мене з поезією стосунки не дуже складаються. От якщо написано прямо: он біжить песик, тут все зрозуміло. Але є й інша поезія: де треба думати, перебирати сенси, а то і просто насолоджуватися звучанням. Кожен вірш тут - як дивовижний камінець, його хочеться роздивлятися, часом зазирнути всередину, або подивитися крізь ного на сонце, подивуватися, який він гладенький, які на ньому візерунки. І з віршами теж так. Вони короткі, але дуже лаконічні і об'ємні.

Дуже рада, що маю тепер таку книжечку на зиму.

Вірші Чубая - це успішна спроба вербалізувати найякісніший досвід, думки та інтуіції автора. Книжка отримала найвищу оцінку від мене. Це не означає що всі вірші з книги отримали б таку ж оцінку. Разом з тим, вміст ''П`ятикнижжя'' мене торкнув. Автор безжалісний до читача, коли йде мова про матеріалізацію на папері його власних візій та провидінь, але придільно послідовний та зрозумілий коли створює ідейну поезію. Якщо порівнювати поезію Григорія Чубая з музикою, (а таке порівняння доречне, вважаючи на відповідність звучання віршів по відношенню до їх настроїв) то на думку спадають два імені: Теолоніус Монк і Дмитрий Вагин. Власне, ''П`ятикнижжя'' виправдовує твердження, що поезія робить людей кращими.