Потрапило мені до рук це чудове видання. Люблю вірші Грицька Чубая, люблю музику його сина Тараса, тож вирішила придбати для домашньої бібліотеки таку книжку. А то наклад закінчиться, і де її потім шукати. Книжка дуже приємна, справжня перлина. Оформлення студії Аґрафка завжди вражає стилем і смаком. Я захотіла цю книжку, лише побачивши розгорти деяких сторінок.

Багато віршів з цієї книжки Тарас Чубай поклав на музику, і коли я їх читала, в голові сама собою починала звучати мелодія, і як я не намагалася, не могла без неї читати.

Взагалі у мене з поезією стосунки не дуже складаються. От якщо написано прямо: он біжить песик, тут все зрозуміло. Але є й інша поезія: де треба думати, перебирати сенси, а то і просто насолоджуватися звучанням. Кожен вірш тут - як дивовижний камінець, його хочеться роздивлятися, часом зазирнути всередину, або подивитися крізь ного на сонце, подивуватися, який він гладенький, які на ньому візерунки. І з віршами теж так. Вони короткі, але дуже лаконічні і об'ємні.

Дуже рада, що маю тепер таку книжечку на зиму.

Вірші Чубая - це успішна спроба вербалізувати найякісніший досвід, думки та інтуіції автора. Книжка отримала найвищу оцінку від мене. Це не означає що всі вірші з книги отримали б таку ж оцінку. Разом з тим, вміст ''П`ятикнижжя'' мене торкнув. Автор безжалісний до читача, коли йде мова про матеріалізацію на папері його власних візій та провидінь, але придільно послідовний та зрозумілий коли створює ідейну поезію. Якщо порівнювати поезію Григорія Чубая з музикою, (а таке порівняння доречне, вважаючи
на відповідність звучання віршів по відношенню до їх настроїв) то на думку спадають два імені: Теолоніус Монк і Дмитрий Вагин. Власне, ''П`ятикнижжя'' виправдовує твердження, що поезія робить людей кращими.

во мне проснулся поэтический голод и после долгого периода воздержания эта книга григория чубая оказалась изысканнейшим из блюд. еще читая предисловие, я останавливалась практически на каждом абзаце и по нескольку раз перечитывала цитаты автора, которые казались до того невероятными, что хотелось в них беспрекословно верить.

есть у чубая небольшие сказочные миры, где окунь с кусочком месяца во рту освещает путь реке в темноте, где кресло рассказывает дивану, что оно в родстве с осьминогом, где под землей спеют квадратные груши, а птицы смотрят на нас как на аквариумных рыб. есть и более серьезные вещи. выстраданные. про борьбу и протест. про любовь. про свободу. про осень, про осень души.

волшебное издание, потрясающее оформление, безусловная поэзия. теперь буду слушать по-новому плач єремії и дальше зачитываться украинскими поэтами.