Маруся Чурай

Що ж це виходить? Зрадити в житті
державу – злочин, а людину – можна?!

Нерівня душ - це гірше, ніж майна.

Такі привітні цвинтарі бувають -
шатро небес і мармур в бур`яні.
Живі живих, Маруся, убивають,
а мертві зроду не зачеплять, ні.
Це тут блукають різні поторочі,
а цвинтар - то вже діло не страшне.
Спокійно там. Хіба що проти ночі
чиясь душа крилом тебе черкне.

Життя - така велика ковзаниця.
Кому вдалось, не падавши, пройти?

Отож скажу відкрито і вселюдно.
Буває всяко, доля - не черінь.
Любов - це, люди, діло неосудне.
По всі віки. Во вік віків. Амінь.

Я - навіжена. Я - дитя любові.
Мені без неї білий світ глевкий.

Як не полюбиш, в мене вистачає на двох любові.

Чи нас господь почує усіх разом,
коли так просить кожен про своє?

Самотнім добре — жодної рзлуки.
Сухотнім добре — гаснуть навесні.

Десь, може, там зустрінемося ми.
Не буде рук — обнімимось крильми.