Логотип LiveLibbetaК основной версии
Обложка
User AvatarВаша оценка
4,8
(4)

Фадо

Анджей Стасюк
«Фадо» португальською означає «доля», але передовсім так називається меланхолійна пісня, в якій вилився смуток за безповоротно втраченим. У книжці Анджея Стасюка фадо з’являється лише раз, мимохідь, ніби випадково, але атмосферою тужного співу пронизані чи не всі його оповіді. Бо героєм цієї книжки є людська доля, побачена й відчута з однієї-єдиної, авторової, перспективи. Бо у фокусі кожної оповіді – ціле життя і цілий світ, із його тривогами, радостями, самотністю, вдячністю, врешті – з його спокоєм.

Рейтинг LiveLib

4,8
4 оценки
  • 5
    75%
  • 4
    25%
  • 3
    0%
  • 2
    0%
  • 1
    0%
User AvatarВаша оценка
Прочитали 6Хотят прочитать 10

Рецензии

  • Аватар пользователя
    Аноним15 сентября 2016 г.

    Давно хотел прочитать Стасюка, как одного из лучшего литераторов современной Польши.
    Повезло, увидел "Фадо" на полке в библиотеке. И вот начал его читать... но не задалось с первыми новеллами. Хотел уже сдавать обратно, но решил использовать юношеские прием - вчитаться в книгу с середины, со случайной страницы.
    Замечательная книга оказалась. Спасибо новелле про Проклятые горы и заметки про Рудняны - дальше чтение пошло как по маслу. Стасюк пишет в чрезвычайно вкусном жанре "on the road", где вместе с автором хандришь под дождем в мотеле, или наблюдаешь за собаками на пограничном пункте. Попутно погружаясь в авторские реминисценции, невольно принимая их за свои.

    Читать далее
    10
    77
  • Аватар пользователя
    Аноним20 апреля 2018 г.

    Коротка есеїстика Стасюка - це моя літературна любов. Намірено розтягувала читання "Фадо", не спішила завершувати її, щоб якомога довше насолоджуватися відбірним філософським текстом Анджея. У книзі, як і у всій творчості автора, тісно переплелися історія, географія та філософія. Ці есеї-подорожі, есеї-споглядання, есеї-рефлексії мають в собі щось елегійне і тягуче, наче пісня-фадо (португальською fado — доля) — особливий стиль традиційної португальської музики, емоційною домінантою якого є складне поєднання почуттів самотності, ностальгії, смутку й любовної туги. У книжці фадо згадується лише один раз, і то наче ненароком. Але настроєво назва є дуже влучною. Усі тексти Стасюка видаються мені дуже концентрованими і сутнісними, не мають нічого зайвого, заворожують своїм магнетизмом так, що в цих розповідях хочеться залишитися.

    Читать далее
    4
    164
Все рецензии

Цитаты

  • Аватар пользователя
    Аноним12 апреля 2018 г.

    Пам'ять нікому не підлегла. Нею правлять внутрішні права склерозу або миттєвих осяянь. Хоч скільки ми намагаємося її зрадити, все осоромлюємося як жалюгідні нікчеми, не варті зневаги вискочки. Зректися пам'яті про себе самого - це духовне самогубство. Досить тільки глянути на селюків, які намагаються видавати себе за міщан, досить подивитися на міщан, що вдають із себе аристократів. Усі вони тікають від своєї пам'яті й не знаходять нічого, що могло би її замінити. Амнезія є формою зневаги до самого себе. У світі, що настає, ми матимемо небагато речей. Більшість із них підпорядковуватимуться законам економіки, себто кожен здобуток міститиме потенційну втрату. Вірогідно, навіть почуття стануть предметом товарообміну. Можна буде купувати любов і продавати ненависть у досі небувалих масштабах. Цілком можливо, що тільки пам'ять, особиста, вередлива й фрагментарна історія, не знайде покупця, бо ж для когось іншого вона буде позбавлена будь-якої вартості.

    Читать далее
    2
    58
  • Аватар пользователя
    Аноним12 апреля 2018 г.

    Так. Минуле і пам'ять - це моя батьківщина і мій дім. Я люблю пити наодинці й пригадувати проминулі події, людей і ландшафти. Навіть ті, що сталися тиждень або два тому. Футурологія завжди викликала в мене легку відразу, бо здавалася плодом боягузтва й дезертирства, полишенням власного стану. Я ніколи не думав про майбутнє як про якийсь розв'язок. Майбутнє завжди є втечею недоумків. Воно настає, а їм конче треба його виправдовувати, що воно не настало таке, як треба, або доводити, що воно точно таке, як вони й провіщали. Тому волію напиватися наодинці або з друзями й чекати, коли минуле запанує над нами. Завжди краще спілкуватися з тим, що вже відбулося, ніж із тим, що ще може відбутися. Просто минуле ставиться до нас шанобливо, чого не можна сказати про майбутнє.

    Читать далее
    0
    60
Все цитаты

Подборки с этой книгой

Все подборки