Рецензия на книгу

• 

  Plonochka20 апреля 2018 г.

  Коротка есеїстика Стасюка - це моя літературна любов. Намірено розтягувала читання "Фадо", не спішила завершувати її, щоб якомога довше насолоджуватися відбірним філософським текстом Анджея. У книзі, як і у всій творчості автора, тісно переплелися історія, географія та філософія. Ці есеї-подорожі, есеї-споглядання, есеї-рефлексії мають в собі щось елегійне і тягуче, наче пісня-фадо (португальською fado — доля) — особливий стиль традиційної португальської музики, емоційною домінантою якого є складне поєднання почуттів самотності, ностальгії, смутку й любовної туги. У книжці фадо згадується лише один раз, і то наче ненароком. Але настроєво назва є дуже влучною. Усі тексти Стасюка видаються мені дуже концентрованими і сутнісними, не мають нічого зайвого, заворожують своїм магнетизмом так, що в цих розповідях хочеться залишитися.

  4

  164