Цитаты из книги Мати все

Інтернет — найбезсистемніша система.

А думки не відпочивали — вічним двигуном. День минув. Далі... Що далі?

Просто йти вулицею, відчувати себе частинкою людської метушні. Сніг рипить, діти сміються, над головою не стеля — небо. Справжнє життя.

Тієї ночі вперше за все життя після інтимної близькості з жінкою Стасові насправді захотілося закурити. І завести собаку.

Мама — беззаперечний авторитет. За все життя вона дозволила собі лише дві години розпачливих емоцій.

Вона не зважала. Вона знову і знову відчайдушно перекро¬ювала власне життя, тільки б зберегти двох дорогих, потріб¬них як повітря, невблаганних людей, хоч точно знала: справа ця безнадійна, бо причина взаємної нелюбові Іветти і Стаса — Платон — була тотемною і недоторканною.

Насправді — просто. Надто легко і просто. Це ж так і вбити можна… За згодою сторін. Або без згоди.

Жінки теж народжують… І їхні три справи — доглядати за чоловічими справами. Він дім збудує, а жінці його теплом наповнити, він дерево посадить, а їй його поливати до скону та плоди збирати, він сина… А їй… Їй виховувати, пестити, захищати…

Даремних житів не буває...

Не змушуй мене робити те, чого хочеш ти. Бо тоді я не зможу тебе любити.

Кава - зайва. Десять газетних рядків плюс кубло моторошних сумнівів - і дівчина в тонусі.

Як порядний мужчина, можу залишити сто гривень на аборт і підвезти мотоциклом до районної лікарні.

-Для нас усіх краще, щоб я зараз.. не розлучалася. Розлучення... такий стрес. Я нервуватиму... Я точно нервуватиму і плакатиму... Бо я кохаю його. Люблю і нічого не можу з цим удіяти, мамо.

Мама? Знову мама? А вона, часом, свічку над їхнім ліжком тримати не збирається? Якщо перша скрипка в її руках, то краще вчасно порвати струни.

— У мене сусідка є… Натка. Тричі заміжня була. І що це має означати? Мінімум три версії: стерво, перебірлива, нещасна. А кому судити? Нам із тобою?

«Твоя дружина… непроста», — згадав слова медбрата. У тому-то й річ — непроста. Була би простою, мізків би не парив! Плюнув би і пішов геть. А… не хоче! Може, це і є любов?

Шкіряний портфель від паперів - як шлунок після Великодня.

...побачила переляканих зарюмсаних малих, що обліпили Раю, як мурашки цукрову грудку...

Йому ці китайські церемонії - на язику бантик.

Вона все це знає! Знає, що любов, якою вона є насправді, страшно й стидно буває показати людям, — вона божественна й бридка, вона така болюча, вона із гордої людини робить розчавленого слимака, а чисте ніщо висаджує на трон, вона підносить на самі небеса, щоби скинути тебе звідти, блаженного, у брудну застояну калюжу й роздивлятися, як тобі любо так умирати, пізнавши ті небеса…