Після "Візита старої дами"- таке розчарування. Де легкість, гумор, сатира?!Де безпосередність героїв? Здавалося, що початок- вбивство-має бути поштовхом до дії, але герої постійно відволікаються на довгі розмови про бізнес, політику, шпигунство. Невеличка повість. а ніби місяці витрачені на читання. нШвейцарія дощова, хмарова, у багнюці. "Філософські" розмови героя про злодія, що робить добрі- злі вчинки не заради конкретної мрії, а "за настроєм"- це занадто. Майстерно описаний більБерлаха та вечеря ( від назв страв слиною захлебнешься), а взагалом-"іллюстрація"до 10 заповіді ( заздрість- найстрашніша з недоліків людства). Далі в книзі надрукована "Підозра", "Аварія", "Грек шукає грекиню".Невже кину не дочитавши? P.S. У передмові написано,що Дюрренматт зізнався, що написав " Суддю і його ката" заради грошей. За чесність- окрему зірочку. "Підозра". Похмуре враження склалося після читання. І не тільки тому,що сама тема концтаборів, катування людей така, а тому, що замість закона діє помста. І це- у благополучній Швейцарії... "Аварія" ( радіоп,єса). Це вже більш "жвавий" текст. І задум прикольний -чуднИй- жахливий: приватне судочинство. І знов- їжа з дивовижними назвами ( Дюрренматт був "нашою людиною": полюбляв смакувати... Слідуюча п,єса з такою ж назвою, але в дужках написано, що "комедія". Хочеться вірити, що доведеться посміятися. "Аварія"( комедія) . Нажаль, нічого смішного і нового. Окрім того, що "Альфредо зіпсував мені один з найкращіх вечорів".
4 понравилось
