Читаю цю новелу втретє, і, здається, тепер, коли мені за 30, я нарешті морально "доросла" до цієї болючої теми. А може, ще через десяток років цей твір іще більш буде мені зрозумілий? Вкотре замислююсь, як її можуть сприйняти сучасні одинадцятикласники... Можливо, я помиляюся, і вони краще розуміють, як то - бути роздвоєним, розірваним між тим, до чого звик, і тим, до чого доводиться пристосовуватися?
Це і справді страшний вибір: залишитися вірним солдатом революції, чия рука не затремтить навіть убиваючи найріднішу людину, чи все ж таки згадати, що матір, яка чекає свого "м‘ятежного сина" і завжди готова пробачити його, пожаліти та зрозуміти, - то святе.
Після вибору, який робить наш герой, йому вже нікуди йти, у нього немає домівки, і ніхто вже не любить його безумовною любов’ю, якої потребує кожен. Але так автор показує нам, читачам, що його рішення жахливе. Відтепер він уже не людина, бо все людське зникло в ньому з тим самим пострілом...
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
Читаю эту новеллу третий раз, и, кажется, теперь, когда мне за 30, я наконец морально "доросла" до этой болезненной темы. А может, через десяток лет это произведение еще более будет мне понятно? Который раз задумываюсь, как ее могут воспринять современные одиннадцатиклассники ... Возможно, я ошибаюсь, и они лучше понимают, как это - быть раздвоенным, разорванным между тем, к чему привык, и тем, к чему приходится приспосабливаться?
Это действительно страшный выбор: остаться верным солдатом революции, чья рука не дрогнет даже убивая родного человека, или все же вспомнить, что мать, которая ждет своего "мятежного сына" и всегда готова простить его, пожалеть и понять, - это святое.
После выбора, который делает наш герой, ему уже некуда идти, у него нет дома, и никто не любит его безусловной любовью, в которой нуждается каждый. Но так автор показывает нам, читателям, что его решение ужасное. Теперь он уже не человек, потому что все человеческое исчезло в нем с тем самым выстрелом ...
45 понравилось
