Караюсь, мучусь, але...
Ялинка прибрана, шампанське в холодильнику, олів"є терпіти не можу з дитинства, тому можна підбивати підсумки літературного року й поділитись враженнями від останнього прочитаного твору =) Так склалося, що твори Анни Хоми я почала читати з останнього. "Провина" - її другий роман. Але маючи з чим порівнювати, можу сказати, що фірмовий стиль авторки чудово простежується - заплутана інтрига на грунті психологічних травм дитинства. До розв"язки важко зрозуміти, хто є хто насправді. Але в кінці кінців все стає на свої місця і приходить усвідомлення, чому події розвивались саме у такому руслі. Марія і мама, Марусенька і тато, Маша і Саша, безіменна і Влад... Дуже прониклива історія життя однієї нещасливої дівчинки, яка намагається вирватись із замкненого кола. Перегорнувши останню сторінку, вкотре зробила висновок, що образа й провина - це два контрпродуктивні почуття. Зробив дурницю - намагайся виправити. Якщо обставини складаються так, що виправити нічого не вдастся, то проаналізуй, обдумай - досвід, навіть негативний, це все одно досвід, в цьому його цінність - пробач всіх і в першу чергу себе й рухайся, ЖИВИ! далі. А в Новому році всім нам тільки позитивного досвіду, нових літературних відкриттів і веселих Свят =)
13 понравилось
