Я посмотрела все фильмы о Нике. Я восхищена ее стихами.
Я поражена ее трагической судьбой. Я написала посвященное ей стихотворение.
Ніці Турбіній Ти наче феєрверк в поезію ввійшла Поет-дівча із недитячими віршами. Нічними звуками рядків жила, Читала їх, тримаючи за руку маму.
Як втіха, тобі голос шепотів У тиші ночі рими,як відраду. І метр тебе на Олімп привів. Привів. Підняв. А потім зрадив.
Тебе і біль, і відчай обійняв. Із ними ти на самоті лишилась. Ти наче голуб, що летів і впав. Впав через те, що обірвали крила.
Так сумно, що злет до падіння привів, А нічні звуки відвернулися від тебе! Тебе талантом Бог нагородив? Або прокляттям таврувало небо?
Ніка-поет померла в забутті. Відчаєм і болем обійнята. З нічною тишею на самоті Себе питала: невже я проклята?
Ти мала справді унікальний дар. Талант, прямий зв’язок із Богом. Були і зрада, і тяжкий удар І закінчилася твоя дорога. Але живеш. Живуть твої вірші. Знаходять спокій в них нужденні. Вони торкаються всіх струн душі Безсмертним дотиком натхнення.
3 липня 2012
17 понравилось
