Черновик

Я посмотрела все фильмы о Нике. Я восхищена ее стихами.

Я поражена ее трагической судьбой. Я написала посвященное ей стихотворение.

Ніці Турбіній
Ти наче феєрверк в поезію ввійшла
Поет-дівча із недитячими віршами.
Нічними звуками рядків жила,
Читала їх, тримаючи за руку маму.

Як втіха, тобі голос шепотів
У тиші ночі рими,як відраду.
І метр тебе на Олімп привів.
Привів. Підняв. А потім зрадив.

Тебе і біль, і відчай обійняв.
Із ними ти на самоті лишилась.
Ти наче голуб, що летів і впав.
Впав через те, що обірвали крила.

Так сумно, що злет до падіння привів,
А нічні звуки відвернулися від тебе!
Тебе талантом Бог нагородив?
Або прокляттям таврувало небо?

Ніка-поет померла в забутті.
Відчаєм і болем обійнята.
З нічною тишею на самоті
Себе питала: невже я проклята?

Ти мала справді унікальний дар.
Талант, прямий зв’язок із Богом.
Були і зрада, і тяжкий удар
І закінчилася твоя дорога.
Але живеш. Живуть твої вірші.
Знаходять спокій в них нужденні.
Вони торкаються всіх струн душі
Безсмертним дотиком натхнення.

3 липня 2012