- Ти… Ти кепський інструктор! І провідник! - Макс суне до вишні, труситься від істеричного відчаю. Стискає пальцями найбільшу краплю смоли, та відірвати від стовбура не може. - Ми не на маршруті… Ти заблукав! Якби ми рухалися правильно - були б і потічки, і білки, і печери…
- Нормально. Маршрут такий.
- До людей треба! їсти… попросити…
- То режим жебраків! А ми працюємо в режимі подвигу. - Дон однією рукою відсуває Макса від вишні, другою легко відриває велику краплю смоли - Максову краплю! - і кидає до свого рота.