Українська “Санта Барбара”
Коли таємниця належить двом – це таємниця, а коли трьом – це вже однаково, що оголошення в газеті.
Перші сторінок 200даної книги мене не полишала думка, що авторка старанно ‘відбілює’ ГГ. Ну, якась вона така казково-наївно ДУРНА. Типу, Ні сварки (воду принеси), ні іншого впливу. Гроші чоловік не дає, а вона типу “інтелігентно-шляхетно” годує його зі своїх мізерних доходів (це ще при тому, що хабарів не бере). Отже, на Мітчелл “Віднесені вітром” не тягне…
Бо в Скарлетт відчувався характер. Родзинка, що виділяла. А тут, звичайна собі пересічна жінка, хоч і лікар. Ще в першому томі якось з надривом тягнуло дізнатися про “подальше життя” трикутника, а вже при з’яві героя Максима виникло відчуття Санта Барбари….
- А вона що, справді письменниця? – вже із підсвідомою повагою спитала Софія. – Що ж вона пише? Вірші, прозу? - Скарги, скарги, Софієчко, скарги вона пише, всюди і на всіх. От і бояться її, немов вогню, навіть у райкомі. Як прийде, як медалями зазвенить….
І зненацька зрозуміла, що якось про священника було мені, наприклад ,цікавіше (Цвіте терен). І хапаючи “Софію” до прочитання не майнуло думки, що легкий стиль автора тут не допоможе. Можливо медична тема трохи вибила мене з колії. Чи намагання авторки з ідеалізувати стосунки з Арсеном – додали меду до куті, але книга не зачепила.
Так, я читатиму і 3,4 частину (бо взяла відразу 2 цеглини). Може там буде цікавіше… Contra spem spero! (цитую Лесю Українку)
Але на більше , певно, мене вже не вистачить (бачила, що лишилося ще 2 цеглини продовження. :(((
СПОЙЛЕР: 1) І тут ніби Ляп вийшов (у Книзі 3-4) - слухняна Софія не послухалася чоловіка за відпустку і замість їхати до чоловіка і дітей в Севастополь помчалася додому, бо ж засумувалася за порожньою хатою і компанією подруги Юлії (за час відпустки).
Сторінка 203: (Відповідь Максима про круїз): - Я з дітьми поїду до батьків, а ти – з Москви до Києва, а тоді до нас, у Севастополь!
Сторінка 239: “Поїзд “ Москва – Львів” відправляється з восьмої колії через вісім хвилин “.
Сторінка 240: Провідник бігав біля них то з чаєм, то з печивом, а після того, як у Києві вийшли пасажири, перевів їх до іншого купе, в середині вагона.
2) Ляп 2. Сторінка 305:
Кінець третьої книги
Хоча раніше про кінець ні в першій, ні в другій частині не повідомлялося. От, що таке 3 книга!!!! :)))
Доречі, на завершення 4 книги – вже так не зазначено. Тут, ніби, здогадайтеся вже самі. :)))
3) Ляп 3. Сторінка 350: Його шарм, зовнішність, вміння поговорити з хворим, вислухати його швидко принесли новому лікареві популярність особливо серед пацієнтів женська полу.
П.С. Взагалі в мене склалася думка, що книга для вікової категорії – жінок за 40, які б змогли поспівчувати над нелегкою долею “бджілки трудівнички”.
6 понравилось
