Игра престолов. Битва королей

Начав читать "Игру престолов", мир вокруг замирает, остаётся только Вестерос с его коварными Ланистерами и угрюмыми Старками, ты не можешь спать и не хочется отрываться от книги, обещая себе, что глава про ещё одного героя будет последней на сегодня.
Мир Вестероса жесток как и должно быть в средневековье, когда силой является возможность победить противника мечом или хитростью лишить его чести и жизни. А уж насилия в книги хватает сполна, но что поделать, таков мир. Прочитав первые две книги, я очень рад, что впереди ещё как минимум месяц, который я проведу с Тирионом, Дайнерис и Джоном, да хранят его Семеро.

Второй сезон сериала Игра престолов я смотрела несколько лет назад. За это время многое забылось, поэтому книгу было читать очень интересно. Сериал всегда был увлекательным, но я его никогда не пересматривала, потому что слишком много сцен насилия и секса меня отпугивали. Книгу же в этом плане читать намного приятнее, могу даже признать, что давно не читала что-то с такой страстью.
Ну а самое главное, что почти все персонажи раскрыты в книге намного глубже. Многие хитросплетения сюжета мне открылись с новой стороны, я начала понимать то, что раньше оставалось загадкой. Книга безусловно затягивает, и хотя я знаю что будет дальше, читаю просто взахлеб.

Как и многие, сначала я открыла для себя сериал, но потом мне очень захотелось прочесть и книгу. Было это лет 5 назад, электронной книги тогда у меня не было, поэтому первый том Игры престолов мной был найдет в библиотеке. Второй части там уже не нашлось. И вот, сериал закончился, но хочется еще раз окунуться в этот манящий мир Вестероса. Книга безусловно очень понравилась. Немного грустно сейчас читать, зная какая судьба ожидает героев, ведь каждый из них проходит свой путь, полный опасностей, превратностей судьбы, предательств и несправедливости. Некоторые места книги мне до сих пор непонятны, быть может когда-то я осилю книги на языке оригинала.

Я не буду розповідати про один із кращих творів сучасності у жанрі фентезі. Більшість і так знає. Прокоментую лише перше видання в українському перекладі від Наталі Тисовської. Книга видана Країною Мрій, прошита, але в якомусь напівтвердому переплеті (з тонкого картону). Також тонкуватий і папір, принаймні текст просвічується відчутно, проте білий. Та й шрифт трохи дрібний, але не критично. Щодо обкладинки, то по мені вона занадто попсова. В цілому, видання схоже на західне в м'якій обкладинці, але все ж в твердіщій, а отже кращій. Книга не прикрасить полицю, але її зручно брати з собою в дорогу і завдяки гнучкості, не скоро порветься. Але хотілось би і більш якіснішого подарункового варіанту.
Щодо перекладу, то "перший млинець грудкою". Саме так, дослівно. Перше, що кидається у вічі - це переклад міст. Хоча згодом звикаєш до Вічнозиму, Річкорину, Стражморя та інших, але мені здається, що для більшої атмосфери англійського середньовіччя (з якого і черпав натхнення автор) краще було б залишити деякі назви в оригіналі, по аналогії з російським перекладом. Значно спокійніше я зустрів деривовка (дерти), який в російському "лютоволк", хоча варіантів до direwolf багато (лютововк, лихововк, страховок, жахововк). Дуже мені не сподобалась криця (сталь) та пструг (форель). Перше рідковживане і просто синонім сталі. Друге - карпатський діалект, форель все ж шляхетніше та зрозуміліше. Є й інші неприємності замість сосків - пипки. Злегка еротичні сцени зовсім втрачають атмосферу з таким словом. Перекупні мечі (найманці) також збивають з толку. Є й зовсім суперечливі речення: "Підкуте крицею копито з нудотним хрустом втелющилося в обличчя Ланістерового гвардійця". В цілому десь на четвірку з натяжкою. Читається відносно легко, доки не спотикаєшся на якісь такі слова чи невдалі речення та звороти.
Надіюсь в майбутньому будуть ще переклади і кращі видання для гарної колекції.