Грішниця

Вчись, дитинко. Це єдиний шанс вирватися з болота. Вчись.

Ти дивуєшся нашим пусткам? Помирає село. Та тут зона, ясно, що цим особливо нікого не втримаєш. А в решті країни? Своя зона. Тільки як назвати її?

У природі стільки краси, що людина її осягнути не в змозі. А ще коли так поспішає жити, то й узагалі не зупиниш.

Щастя в кожного своє. Дивно, але навіть в однієї й тієї ж людини воно здатне мінятись, хоча - ні. Поняття щастя лишається сталим, змінюються тільки складові, те, чим ми його наповнюємо.

Батьки закладають у дитину значно більше, ніж би вона сама того хотіла.

Напевно, тільки ті, хто зміг знайти "своє місце", і живуть по-справжньому, а не пишуть чернетку з чийогось життя.

Людині дано не більше й не менше того, що вона здатна витримати, щоб прожити. То був мій шлях, тепер я це знаю й у свою хвилину піду - не озираючись, без прокльонів, з молитвою за тих, кого любила чи ненавиділа, ще заберу гріхи й залишу по собі Любов - щоб світ став кращим.

Любов, навіть материнська, може бути різною - безумовною й повною умовностей, остання здатна створювати чудовиськ.

- Я вам так, дівчата, скажу: покарання - не стіни, ні, справжні муки ось тут, усередині нас, і стіни тут ні до чого.

• А якщо він не розкаявся?
• То в'язниця це зробити за нього не зможе, тільки скалічить ще дужче.
• Не знаю, неправильно це, так не має бути. Ми повинні відповідати за свої вчинки.

Людині необхідно знати своє коріння, хто вона, звідки, бо інакше пізнати себе й прийняти до кінця - не вийде, як би не старався.