Цитаты из книги Грішниця

- Мамо, а що, цю дівчинку її мама пиріжками не годує? - Її, синку, напевно, взагалі не годують. - То навіщо цій дівчинці мама?

Незнайомка була по-справжньому вродливою, таких облич за все життя можна побачити лиш кілька, та й то, якщо пощастить. Кожна лінія правильна до досконалості: великі очі кольору землі й опалого листу, спокусливі вуста, густе темне волосся, і тіло - храм з обірваними дзвонами, що давно мовчать.

Господь ніколи не дає більше,аніж людина в силі витримати.

Просто є такі люди - справжні. Їх мало, але вони є.

Кожен із нас носить у собі свого демона...

У кожній людині закладено якийсь сенс, і його шукати треба в її долі. Твій хрест має своє знання. Яке? За що? Якщо зрозумієш, то й спокій людський віднайдеш, а спокій душі людської - і є рай.

У природі мало цинізму, бо це, швидше, побічний ефект соціалізації.

Дітям для дружби ще не потрібні причини.

Їм було простіше помітити хворобу якогось органа, аніж відчути біль у душі ближнього.

Хіба може бути щасливою дитина, яка розучилась мріяти?

Звикнути можна до всього, навіть до чужих таємниць.

Я померла навесні в місті, де виросла й де лишалася чужою.

Виявляється, можна померти, продовжуючи жити. Це ніби роздвоєння. Світ звужується до рамок фізичного тіла, що ди-хає й рухається, а решта тебе припиняє існувати. Я не зобовʼя-зана була мати душу, та і яка душа в товару? Віднині я була саме ним . 

Пам'ятаю, що тоді саме читала книгу про війну і, дивлячись на Тетяну Сергїївну, думала, що саме так виглядає жінка, яка чекає. О, вона б дочекалась свого солдата з будь-якої війни - навіть найдовшої й найстрашнішої.

Це ж треба, часом люди цікавляться жахливими речами, аби ними розбавити сірість власних буднів. Спочатку жваво щось обговорюють із сусідами та знайомими, а назавтра забувають і говорять уже про щось нове. Звичайно, хтось може пропустити чужий біль крізь себе, хтось прочитає молитву, однак у переважній більшості - просто чешуться язики.

Порожні парти, припадаючи пилом, визирали в розбиті вікна й пригадували, що таке сміх дитини. Уночі їм, мабуть, снилося, як на них малюють чортенят і свої імена щасливі діти.

Безсоння - наче катування, тільки інквізиція - ніч, що стискає змучене тіло в чорних лещатах, де немає снів, самі марення та жахіття.

За кожен твій вчинок хтось щовечора просить Бога.

- Я тепер знаю, дівчата, що таке - оте щастя. Не гроші, ні, не слава чи влада, дарма за ними ганяються. Знати треба, заради чого живеш чи заради кого, і все.

Жіноча природа - це, насамперед, емоція...

Диваки, їм було простіше помітити хворобу якогось органа, аніж відчути біль у душі ближнього, та я й не поспішала ним ділитися, адже він був мій.