Ключ

Успешный молодой человек проводит выходные в баре со своими знакомыми. К ним присоединяется один знакомый одного знакомого, мужчинам хорошо, неспешная беседа перетекает в отличное времяпровождение с большим количеством алкоголя. Когда уже все начинают расходиться этот знакомый знакомого отдаёт главному герою ключ от своей квартиры и просит его пожить в ней неопределённое время ( и очень вовремя, ибо тому негде жить), главный герой соглашается, но потом, когда трезвеет, ему становится очень интересно, кто этот мужчина, и почему он так поступил. Именно с этого события и начинаются мистические приключения героя. Он знакомится с психиатром Оксаной, путешествует в Черкасскую область (оттуда родом моя мать) и когда герой едет туда из Киева, то, практически, проезжает мимо моего дома по всем знакомым мне местам)) Он фактически проводит расследование, узнаёт имя, опрашивает всех знакомых, близких и далёких людей, общается с односельчанами, одноклассниками, первой любовью, узнаёт все тайны и добирается до истины, помогая справедливости восторжествовать (или нет?) Увлекательное произведение, я слушала в аудио, герои загадочные, некоторые вызывали сочувствие, некоторых хотелось разодрать на части голыми руками, но равнодушной не оставил никто.. Советую к прочтению всем желающим) Хорошего дня)

Фраза з книги "Ми часто шукаємо не там і не тих" якнайповніше відображає мої відчуття після її прочитання. Адже розрекламовані в Інтернеті бажання зняти фільм за твором малювали в моїй уяві карколомні пригоди і заплутаний сюжет. Натомість я отримав масу задоволення зовсім від іншого – мови автора, трагічної історії кохання, кінцівки, яка навертає на очі сльози. Найбільше сподобалось дві речі: 1) найменші, на перший погляд незначні дрібниці автор вдало використовує у подальшому. Наприклад, опис мови друга Ігорка, коли він жує гумку

— Слухай‚ стаий‚ — жував він слова разом із м’ятною жуйкою‚ — тебе давно шукає кіт. — Який кіт? — витріщив я очі на Ігорка. — Мені ще цього бракувало. — Та не кіт‚ а… — він витяг із рота жуйку‚ — Кріт. З «Відомостей».

потім знаходить іронічне відображення у описі вивіски:

Я припаркувався біля телеграфу‚ де з напису випала літера «р» — телег аф‚ і подумав‚ що цей напис чіпляв‚ розбудовуючи державу‚ мій друг Ігорко‚ коли жував м’ятну жуйку.

2) Опис кохання з Саною– це щось! 1450 слів без жодного розділового знаку читаються на одному подиху. Без вульгарщини, притаманної жіночим романам. Одним словом, не надзвичайно захоплююче, але оригінально і, як на мене, стильно. Тверда "четвірка".